вали та до самої землі їх руйнували, а місто випалювали, та тільки турки що-разу поновляли свій город та мурували навкруг нього нові стіни та башти все міцніші та міцніші. Ой багато тут біля Очакову пролилося крові козацької й на лимані й на морі й на суходолі! Оце біля нас зараз острівець Березань, а далі в морі вузький та довгий, немов гадюка, остров Тендра. Це все ті місця, де запорожцям найбільше доводилося битись з бусурманами. Тут точилася козацька кров, коли ходили з Богданом… Тут загинув з усім військом гетьман запорожський Скалозуб… Тут же доскочив був турецької неволі й славний гетьман Самійло Кішка. Ну, та дарма! Зате скільки потопили й попалили тут наші славні запорожці турецьких галер, скільки виточили в лиман і понавколо Очакову бусурманської крови… та скільки цією протокою привозили козаки на Україну всякого добра й слави! Про Підкову, Сагайдачного, Кішку й Сулиму я вже тобі говорив. А то ще ходили під Стамбул Бурляй та Хмель… Та хіба тільки ці? Мало не що-року ходили наші сюди та билися… а хіба всіх їх, отих славних лицарів, пригадаєш? Он кобзарі більше за мене знають, а й ті говорять, що багато вже славних подій позабувалося, або позабували вони, як звали тих отаманів та гетьманів, що водили козаків у ті славні походи.
Муровані башти й стіни Очакову ставали ближче. На одній башті навіть видно було велику турецьку червону корогву з білим місяцем, молодиком, посередині; по стінах же визначалися чорні гармати. Фортеця, що була по лівому боці протоки, теж блищала й показувала своє рештування.
