— Я застерігав його, що треба добувати Варшаву і примусити короля зріктися України назавжди, але гетьман зауважив мені, що на його думку Україна не зможе вдержати своєї волі, бо оточена ворогами, а що король згодиться на те, щоб Україна була вільною спільницею Польщі.
— Знайшов дурнів! Тоб то пани зречуться своїх маєтків? Не буде того, поки не вигубимо їх всіх до одного.
— Теж саме й я кажу! — зрадів Богун. — Кінчай скоріше свою гульню та рушаймо на Поділля: понад Дністром ще чимало панів переховується по замчищах.
Так Богун ховався з своїм коханням, що не був щирим навіть з побратимом, і свою нудьгу звернув на військові справи.
— Ну, що сьогодня чула, Астарочко? — питала одного ранку Марина свою вірну служницю. — Чи немає якої-небудь новини?
Астара засміялася.
— Фатима полаялася з Ребідою. За те посварилися…
— Ой ні, ні! — перебила Марина. — Не про гаремні новини я питаю — менї вадить їх слухати. Ти скажи, чи немає яких звісток з України.
— Про те, що Хмельницький прислав ханові багато поляків — бранців, я тобі вже говорила, а от
