Сторінка:Адріян Кащенко. Борці за правду. 1947.djvu/100

Цю сторінку схвалено

рвати з себе вбрання своєї служниці, а Астара, вхопивши кухоль води, почала змивати ій обличчя.

— Що ж це моя Газізя сьогодня мене не зустрічає? — почувся голос хана з середини намету.

— Я була хвора, мій любий владарю! — одповіла Марина, тримтючи всім тілом. — І ось тепер я чепурюся, щоб не здатись бридкою своєму милому!

— Я навіть голосу не пізнаю своєї дружини! Бідна Газізю!… У тебе певно пропасниця. Чи не дме тут десь вітер по під полами намету?

— Не турбуйся, коханий, — це минеться!

Через кілька хвилин Марина вийшла до хана загорнута у легкі саєтові запинала. Іслам Гірей уже сидів на подушках і, притягши молоду дружину за руку, посадовив її собі на коліна.

Чи може бути більша мука для жінки, як та, щоб з палких обіймів милого перейти у холодні обійми нелюба? І Марина сьогодня зазнала тієї муки. Тіло підстаркуватого хана здавалося сьогодня Марині кістяком мерця, а його довгї руки холодними гадюками. Вона билася в його обіймах, як пташка у пазурях кота, й викликала до себе смерть, так само, як за годину до того кликав до себе смерть Богун.

Ранком другого дня хан підняв орду й рушив далі до Криму.


XIII.

Викупивши гетьмана, Богун, по умові з ним, подався до Винниці і порозсилав своїх козаків по всьому Надбужжю набирати нове військо. Завзяті