пирати змаганя земляків полишених у краю і в якій формі маємо жадати тої підмоги від еміґрації?
IV. На скілько й яким способом зі свого боку земляки повинні підпирати еміґрацію?
V. Колиб довелось обмежити ся на саму лише внутрішню дїяльність у краю, то як устроїти сю дїяльність і що особливо при тій дїяльности мати на метї?
На ті запити Осипа Залєского відповідаю ось що, взиваючи запитача, аби мою відповідь порівняв з поглядом иньших земляків, до яких він і приятелї мають довірє.
I. Оружне повстанє булоб виповідженєм війни трьом великим державам: Росиї, Австрії і Прусії, яких полїтика тепер зовсїм така сама і які обопільно будуть помагати одні одним. Не бачу нїякої спромоги вести таку війну. Одна провінція Галичина не може здобути ся на таку силу. Польське Королївство, ослаблене війною, ще не зміцнїло на силї й на дусї. Познанське князївство само против Прусаків за слабе. З литовських і руських провінцій нема певних звісток.
II. В теперішнїм станї Европи, хоча між монархами можуть трафити ся часткові непорозуміня, Польща не повинна
