отже на рік доводиться роздати 40.260.101 хлібів. — Окрім наук релігійних, тепер у цій медресі запроваджено викладання всесвітньої історії та географії“.
Залишається сказати про друкарську діяльність азгарців, як наукову, так і публіцистичну.
Про першу можна ненадто й розводитися. Суто-наукові видання а́згарських учених (професорів та їхніх учнів), натурально, торкаються тих дисциплін, котрі студіюють в Азгарі; азгарці видають різні писаня з наук богословських та богословсько-правничих, чи то свої власні новітні, чи то (і ще більше) — давні, старовинні, з путящих рукописів. Вони, за добрими рукописами, видають і перевидають класичні розвідки про арабську мову, видають і перевидають твори давніх арабських істориків. Додержуючися звички старовинних переписувачів, які, вважаючи на тодішню дорожнечу матеріялу для письма, не залишали берегів у рукопису порожніми, ба запорожнювали їх коментарями й т. ин., а́згарці, видаючи котрийсь давній твір, звичайно друкують на його берегах ще й инший якийсь твір, — та ще добре, коли щось аналогічне або коментарі до оснівного текста; а то, часом, вони на берегах видання (ԑаля ль-ꙁаԝа̂ші) друкують такі писання, які можуть мати хіба дуже й дуже далекий звязок з оснівним текстом („матн“) друкованого видання. — От, прим., поруч тексту котрогось старовинного історика, вони уміщують на берегах працю иншого історика (частенько, з зовсім иншої доби), або космографа, тощо. Через отакий культурний пережиток а́згарські видання иноді бувають дуже невигідні для користування і мають негарний зовнішній вигляд.
Воно правда, негарний вигляд набувають азгарські видання іще й через силу инших причин, переважно знов-таки через намагання до дешевости. Папір для видань беруть свій, єгипетський, — аж надто погано вироблений, шорсткий, жовтуватого кольора; одразу видко, він не з самого ганчір'я, а містить у собі чималу домішку соломи. Шрифти — примітивні, грубо віділляті, нечиткі, і густо-часто не можна розглядіти, одну чи дві діякритичні крапки надруковано. Робітничу працю оплачують у Єгипті дуже дешево, так зате-ж і самий друк — недбайливий, неохайний, кострубатий; раз-у-раз котресь слово переділено недоречними шпаціями на дві половині, та й одну його половину щільно прилучено до дальшого чи попереднього слова ніби його частину. Через те читач може часом (а недосвідчений — то частенько) читаючи помилитися. Кінець-кінцем одначе, ці єгипетські видання надзвичайно дешеві і мають багацько покупців; вони в великому числі розходяться по всіх далеких країнах світу, якщо там живуть мусулмани. У будь-якій глушині, де тільки живе іслямсько-освічений мусулманин (наприклад, у гірських закутках Кавказу, у невеличких татарських містах, на Волзі, то-що), неодмінно
