прийшли сюди з Горішнього Єгипту, Нубії, Судану, магрибського Триполя, Альжира та Марокка. Часами ви чуєте тут мови не арабські: перську, турецьку, індійську та геть-усякі инші, що ними говорять мусулмани по всіх краях на землі. Переважна більшість цих студентів вивчають ханіфітське право; це через те, що вони пнуться обійняти різні судові посади, а вже-ж місця муфтіїв та кадиїв дають тільки ханіфітам; за минулих часів більшість належала до шафиїтів. Число прихильників науки имама Малика ибн-Анаса та имама Шафиія тепер більше-менше однакове. Що-ж до толку ханбалітського, то прихильників він має тут не гурт; та про це вже й була в нас згадка.
Усі ці студенти поділяються по народностях, і в кожної народности є своя власна галерія, а при ній шейх, що відає її справи; шейх отой підлягає найвищому шейхові мечету. — Коли настає час лекцій, усі ці різноплемінні студенти переміщуються й розподіляються по різних курсах. Можна бачити, як вони сідають різнобірними гуртками на підлозі, устеленій матами, та оточують свого професора, неначе місячне сяйво місяць, і ввесь час розхитуються то вперед, то назад, або вліворуч та вправоруч, уважно прислухаючися до викладачевих слів, щоб їх добре затямити. А шейхові-професорові нема діла до числа слухачів, чи багато їх, чи обмаль, чи приходять студенти, а чи одходять собі геть, чи вчаться, чи не вчаться, чи його вони слухають, чи иншого шейха. До всього цього йому байдужісінько: він повинен тільки викладати в певні години, та й годі. — Навчання в Азгарі не припиняється ні в які дні на тижні за вийнятком четвергового вечера перед п'ятницею та цілої п'ятниці. Знов-же, немає навчання в пісному місяці рамадані та за літніх вакацій, що тягнуться більше-менше два місяці.
До привілегій, що ними користуються азгарські студенти, належить те, що їх одзволюють од військової служби; це визнав за ними сам уряд, щоб збільшити число учнів і заохотити їх до наукових студій. Викладання провадиться не инакше, як безплатно; витрати на платню викладачеві покриваються прибутками з вакфів, приділених до цього славнозвісного мечету починаючи з найдавніших часів.
Науки, в яких вивершуються студенти, мало чим одрізняються од того, що студіювали минулими віками. Перше, на що наполягає студент, це — вивчення класичної арабської мови етимологічно та синтактично. Далі, він вивчає науку красномовства та стилістику. Докладно працює він і над богословієм. Богословіє-ж у них полягає в виучуванні „тавхіда“ (визнання єдности), тоб-то міркувань про буття Божества та про його прикмети; далі богословіє — то студії над мусулманським правом, над толкуванням Корану та хадісів, себ-то священиих переказів про речення та вчинки Пророка. — Юриспруденція поділяється на два відділи: теорію (мо'а̂меле) та практику ('иба̂де). 'Иба̂де — це наука про релігійні повинності: молитву, уплату десятини, піст й прощу до Мекки. Мо'а̂меле — це наука про оборудки, себ-то досліджування правних іслямських норм, напр., для купівлі-продажу, для визволення рабів, одружіння,
