теперішній Каір і назвав його „Переможним“ (аль-Мансурійя). Будувати його він почав р. 359 (970); а як прибув його володар имам аль-Мо'иззли-дінилляг, місто здобуло назву Каір. Пояснюють цю назву так, що заснування того міста збіглося з появою зірки, яку помітив один з єгипетських звіздарів і яку звано „аль-Ԛа̂һира“ = „переможна“ (а саме це був Марс). Ибн-Іяс (пом. бл. 1524), кажучи про Моизза в своїй історії Єгипту (т. І, ст. 46), завважує, що „за його часів Єгипет та Магриб то була єдина держава. Халіфи фатимідські правували теж і над країною, що простягалася од Єгипту аж до Дамаска, Халяба (Алеппа), Ефрата, Мекки, святого міста (тоб-то Медіни), Єрусалима та Хеврона“.
Що ж до мечету Азгар, то його почато будувати того-таки року, якого воєвода Джавгар заклав місто Каір. Аль-Макрізій (помер р. 1441 після Хр.) у свойому творі „Поземельні переділи й пам'ятки старовини“ (т. II, 273) каже так: „Мечет Азгар був найперший мечет, заснований в Каірі; а заснував його Джавгар Кьа̂тиб ас-Сикиллій, визволений раб володаря правовірних, халіфа-имама Абу-Таміма Ма'адда Мо'изза-ли-дінилляга; він заклав Каір і почав будувати того мечета у суботу, на початку останнього тижня місяця джема̂діль-уля р. 359 (970); закінчено будувати мечет у 9-ий день[1] місяця рамадана р. 361 (972), і стали в ньому збиратися на молитву. Навкруг бані, що вінчає собою першу галерію, яка міститься праворуч михра̂ба й катедри, зроблено написа; напис цей, після вступного проголошення ім'я Божого, казав ось що: „Звелів збудувати цього мечета раб і святий Божий имам Абу-Тамім Ма'адд Мо'изз-ли-дінилляг, володар правовірних, нехай буде ласка Божа над ним і над його всечесними предками та дітьми; збудував його раб його Джавгар, і було це р. 360 (971)“[2].
Переказують ще, що Моизз-ли-дінилляг назвав цього мечета „Азгаром“ на згадку про найяснішу („заһра̂“) Фа̂тиму, що од неї той халіф виводив свій рід.
Коли р. 365 (975)[3] запанував Моиззів син халіф 'Азіз-билляг Абу-Мансур Низа̂р, він перебудував цього мечета. Бажалося Азізові зробити столицю своєї держави оселею наук та письменства — отак як Багдад; і Азіз запрохав до Каіру багато правознавців геть-звідусіль: з Єгипту, з Магриба, з Маррекоша, р. 378 (989), і призначив їм утримання та прихилив їх до себе своїми ласками. Макрізій (XV в.) у своїх „Переділах“ каже так: „Він (халіф 'Азіз) наказав покупити для них землю й збудувати будинок, поруч мечету Азгар; п'ятницями вони приходили до мечету, і після полуденної молитви засідали в ньому аж до часу передвечірньої молитви. Та ще з міністерського скарбу (Макрізій має на думці халіфського везіра Абу-ль-фа́раджа Я'куба ибн-Кильса) вони що-року здобували подарунок, кожен почесну керею; числом їх було 35. У дні
