тамошніх єзуїтів, які, для противоваги єретикам, мають там у Бейруті свого власного, католицького, університета. Не була-б дивниця, коли-б вияснилося, що єзуїтам лукавенько захотілося підкреслити перевагу єзуїтських знаннів над американсько-протестантськими (це частенько робиться); і, може тому, орган бейрутських оо. єзуїтів, науковий часопис „аль-Ма́шрик“ (=„Схід“), незабаром після того, як у „Моктатафі“ з'явилася була ота коротенька й поверховна, нівроку, статейка про Азгар, умістив на своїх сторінках чималу та й то ерудитну статтю про Азгар, єзуїта о. А. Маллона: «Мечет Азгар, нарис його історії та науки»[1]. Характеристична річ, що, в протилежність „Моктатафові“, який ставиться до азгарської схоластики звисока, орган оо. єзуїтів поставився до неї прихильненько: видко, відчував певну спільність поглядів, настроїв, тенденцій. Ось переклад тієї арабської розвідки о. Маллона:
„Засновано мечет Азгар одразу-таки, відколи династія Фатимідів запанувала над Єгиптом. Фатимідський халіф аль-Мо'изз-ли-дінилляг, у середині 3-го віку гиджри, попереду панував був ще не над Єгиптом, а лиш над краями Кайрованом та Ма́грибом. Була з нього людина не аби-якого розуму та енергії. Намагаючися поширити межі своєї [північно-африканської] держави, він і звоював Єгипет, ослабілий на тую пору через внутрішні хвилювання та заколоти, а панував був над Єгиптом тоді Абу-ль-фава̂рис 'Алій ибн-Мохаммед з династії Ихшідів[2]. Фатимід Мо'изз, щоб звоювати Фоста̂т[3], надіслав туди свого воєводу — Джавгара ибн-Абдалла̂га Кьа̂тиба ас-Сикиллія на чолі численного війська. Ибн-Докмак[4]. у свойому творі „Перемога середньої перлини в намисті столичних міст“ (5:35) каже так: „Джавгар вступив до Фостата у вівторок 17-го (за иншими звістками 12-го) дня місяця ша'ба̂на 358 року (—969 р. після Хр.), а в п'ятницю вже виголосив у мечеті ектенію во їм'я свого державця Мо'изза. Звістка про цю радісну подію дійшла до Мо'изза під тую хвилину, як він був іще в провінції Африці, у половині місяця рамадана вищезгаданого року. Джавгар залишавсь у Фостаті аж доки приїхав туди його володар у місяці ша'бані 361 (972) року; тут він заснував
- ↑ „Аль-Джа̂миԑ аль-Азһар, набде фі та̂ріхиһи ԝа таԑлімиһи“ — аль-Машриԛ, 1901, січень, №2, стор. 49-50. Для „Древностей Восточныхъ“ переклав цю статтю на російське, за моєю допомогою, мій ученик-студент Б. В. Міллер, вже й тоді дуже надійний молодий учений.
- ↑ Це й був останній представник династії Ихшідів.
- ↑ Аль-фоста̂т — це старий Каір (VII в.); названо його так через те, що перший мусулманський завойовник Амр ибн-аль-'Асий (VII в.) зіпняв там свій „фостат“ себ-то шатро, коли за халіфування Омара ибн-аль-Хатта̂ба з'явивсь туди, щоб звоювати давній Мемфіс.
- ↑ Ибрагім ибн-Мохаммед ибн-Айдемір аль-Ала̂ій, відомий під ім'ям ибн-Докмак (помер 1106), автор твору „Перемога середньої перлини в намисті столичних міст“. Це велика історична праця на 10 частин, що з них збереглося тільки 2; вона охоплює собою історію Каіра, Фостата й Олександрії. Їх надруковано з наказу Я'куба Артина-паші, керівничого над міністерством народньої освіти в Єгипті.
