Христа) Великого Мечета, перевів був туди студентів з аль-Азгара[1]. і допіру за [мамлюцького] султана Бейбарса, що заволодів єгипетським престолом р. 665 (=1267 р. після Хр.) мечетові аль-Азгар повернено його навчальну, шкільну вагу. Після Бейбарса різні правителі Єгипту споруджали тут галерії, инші — робили тут перебудування, аж поки мечет набув теперішнього свого вигляду: тепер він виглядає, як велика заокруглена будова, оточена зо всіх боків галеріями, чи портиками. Галерії тії формуються з колон, по три колони в одному ряді. Над будинком височиться скількись мінаретів; з них деякі — подвійні, себ-то пара мінаретів стоїть поруч, торкаючись горою один до одного. Тепер в аль-Азгарі налічують 26 колонадних галерій та 15 окремих корпусів. Професорів 191, а студентів 8246[2]. Професори не всі одного релігійного толку (школи), а чотирьох; одрізняються вони між собою не суттю догматів, а тільки деякими обрядовими відмінами. З-поміж тих професорів 40 належать до школи ханіфітів, 83 — до шафиїтів, 65 — маликіти, а 3 — ханбаліти.
„Студенти з'їздяться до цієї школи з усенького мусулманського світу: з Азії, Африки, з далекого Сходу й далекого Заходу. Що-до національности — студенти дуже неоднакові: є тут і араби, і турки, і індійці, і монголи, і бербери, і курди, і т. д.[3]. Р. 1290 гижри (=1873) нараховувалося 9441 студентів та 314 професорів. З фундаційного капіталу (те, що зветься „вакфами“) одпущено на вдержання Азгара до 2.519 ф. стерл. (=65.494 франків). Директорував над ним (і це був шейх-уль-іслям) з 1101 р. аж по 1137 р. маликіт; із шафиїтів був над Азгаром директор аж до 1287 р. гиджри; з ханіфітів — до 1304 р., себ-то до 1887 р. Теперішній аль-Азгара шейх належить до толку маликітів; його йм'я Салім аль-Бишрій. Книгозбірня в аль-Азгарі, дякуючи клопотам теперішнього єгипетського хедіва 'Абба̂са Хилмія II-го, містить у собі до 20.000 томів. Усередині школа, своєю обставою, дуже архаїчна: немає ані парт, ані катедр-казальниць. Професори із студентами розташовуються на матах; книжки розкидано по всіх кутках галерії. Програма навчання теж як-найархаїчніша та як-найконсервативніша. Студіюють з усіми східніми тонкощами арабську мову та науку „фикг“ (юриспруденцію). Про вплив Азгара на мусулманський світ нам не можна ще говорити з науковою точністю, бо ніхто ще не взяв на себе труду це з'ясувати“
Оце таку статейку дав „Моктатаф“.
„Моктатаф“ видають емігранти з Сирії — Сарруф та Нимр, вихованці американсько-протестантського університету в Бейруті, нелюбого для
- ↑ Тут в часописі помилка: зробив це не Ха̂ким, а вже ейюбідський султан Салахеддін (Саладін) XII віку. А. Кр.
- ↑ Писалося це року 1899-го. А. Кр.
- ↑ Яванців-малайців „Моктатаф“ тут не називає, і це збігається з зауваженням голандського орієнталіста-подорожника Снука-Хурґронйе, що яванці не мають значніших релігійних відносин з Єгиптом. А. Кр.
