Ось такі всі сучасні наукові установи в Сирії та на Лівані.
Кинувши загальний ретроспективний погляд на характер їх, не можна не констатувати, що в частині, яка стосується до археології та орієнталістики, бейрутський університет св. Йосипа стоїть на першім плані, як що-до метод уживаних у ньому, так і що-до характеру спеціяльних видань, які він публікує. Це, властиво кажучи, — єдина установа, що її можна назвати „університетом“.
Духом своїм та традиціями університет цей наслідує давню Европу.
Що до Сирії, то робота філологічного характеру провадиться тільки в Арабській Академії, але проходять у країну сучасні методи наукових дослідів тільки з найнедавнішого часу, а надто в археології.
А в царині суто-філологічній та літературній лишається дуже багато зробити, бо місцеві вчені позбавлені змоги віддатися з усенькою необхідною пильністю попередній чорновій роботі в згаданому напрямі. Правда, не можна обвинувачувати їх за це, бо за теперішніх умов більше зробити вони не можуть. На жаль, до Сирії ще цілком дається застосувати слова першого російського поета-сатирика:
„Наука ободрана, въ лоскутахъ обшита,
Изо всѣхъ почти домовъ съ ругательствомъ сбита“…
От через що й не випадає бути надто суворим до хиб у науковій методології людей, змушених працювати в описаних попереду несприятливих умовах: без допомічних праць, без бібліотек, навіть без наукових звязків з иншими країнами хоч трохи пристойних, не кажучи вже про країни, що говорять арабською мовою, в атмосфері повсякчасних інтриг та комбінацій, що не мають нічого спільного з наукою та філологічними дослідами, часто покликуваваними на допомогу політиці, де панує різнодумність, різноголосність, партикуляризм та фанатизм…
Уже як друкувалася ця стаття, в лютому року 1928, в Бейруті повстала ще одна культурна установа — „Ліванська Академія Наук“. До складу її ввіходять 15 членів, що їх призначає президентський декрет. Академія Наук приміщується поки-що в будинку Національного Музею в Бейруті.
Дамаск, 24 лютого, 1928.
