каний відогравати ту саму ролю для археології мусулманського сходу, що й Французький Археологічний Інститут в Атенах, Римі та Каїрі. Він об'єднує в собі студентів та артистів, як французьких, так і чужоземних, які гуртуються на те, щоб поповнити свої знання з історії, архітектури та мистецтва ісляму в тій самій країні, що була йому за колиску“. Полишаючи питання, чи була Сирія „колискою ісляму“, завважимо, що на ділі всі французькі та чужоземні студенти, які гуртувалися в Інституті, з'єдналися в однісінькому молодому арабістові Соваже. Він з'явивсь на початку р. 1923, французький уряд платив йому мізерний пансіон, а Інститут, за прикладом київської бурси, давав кімнату в жилій частині палацу Азем, яка ще збереглася.
Соваже працював, як йому Бог на душу покладе, бо директор Інституту з арабською мовою не обізнаний.
У художній же частині оперувала молода людина не без здатности, Халид Моаз, що виконував під керівництвом директора низку малюнків та моделів стилізованих орнаментів і меблів.
Врядигоди парадну залю Інституту пристосовувалося до лекцій з туманними картинами й без них, які викладали проїжджаючі славнозвісні знавці археології та мистецтва. Запросини на ці лекції розсилав Найвищий Комісаріят за т. зв. „списком нотаблів“, який охоплює в Дамаску близько 300 найменнів. Лекції ці за́всіди були нечасті й тепер мало не совсім припинилися.
Ген. Сарайль, перебуваючи в Дамаску, вибрав собі Інститут за тимчасову резиденцію. Ця обставина стала фатальною для згаданого огнища наук та мистецтв.
18 жовтня року 1925, ввечері, повстанці діставшись з околиць до центру міста, обложили палац Азем та й закидали його ручними гранатами. В тій частині палацу, де звичайно резидував Сарайль, генерала під той час у ній не було. Тимчасом будинок зруйновано. Головну залю з чудовою стелею теж зруйновано та спалено. Невеличка залога, що знаходилася в палаці, витримала всі атаки повстанців протягом 19 та 20 жовтня, але другого дня евакуовала оповиті димом руїни. По цьому все, що було цінного в Інституті, пограбовано, а приміщення директора зовсім знищено з усіма меблями та обстановою. Книгозбірню почасти подерто, почасти спалено, килими та коштовні речі винесено, нумізматичні колекції — найперше, і з усіх наукових цінностей посеред чималого інститутського двору лишивсь тільки хиттітський лев та декілька безголових статуй…
Згодом пощастило багато речей повернути, але й багато загинуло без вороття. Наукові студії в Інституті припинилися. Соваже подавсь одбувати військову повинність. Останній читач книгозбірні був автор цих рядків, що одвідав її напередодні славнозвісної облоги.
Поширення красного мистецтва в Сирії було теж трохи скомпромітовано: невідомо з якої причини, директор Інституту дав свойому голов-
