шкіл виходять, як тут звуть їх, „патріоти“; дехто з їх наклав головою підчас останнього повстання рр. 1925—1926.
Дух цей панує почасти й серед професури. Один з неї, безпосередньо замішаний у повстанні, упокоївсь недавно в Палестині. Другий, найвидатніший поміж сирійських правників, автор багатьох підручників та творів з місцевого права, колишній міністр народньої освіти від націоналістів на початку року 1926, — просто з міністрів потрапив на заслання геть аж за Ефрат, а потім до ліванського сільця. Цього „патріота“ амнестовано тільки 17 лютого року 1928 в звязку з призначенням загальних виборів у країні.
Студенти Медичного та Правничого факультетів за́всіди вели перед підчас різного роду антиурядових маніфестацій та заколотів, що траплялися по французькій окупації, себ-то з року 1920.
Так от, рр. 1922-3 не раз вони виступали з демонстраціями, проти яких доводилося пускати в хід збройну силу. Студенти беруть як-найдіяльнішу участь у політичному житті країни, виборах, петиціях, то-що. Року 1924 вони навіть вдерлися до будинку Парламенту, вчинивши там бурхливу маніфестацію проти одного реакційного депутата та давши йому ляпаса. Року 1925 підчас досить серйозних заколотів, звязаних з прибуттям до Дамаску лорда Бальфура, автора сіоністської декларації, студенти та взагалі шкільна молодь були головними організаторами націоналістичної маніфестації, яка закінчилася справжньою баталією та облогою одного французького ресторану. Довелося викликати тенки, панцерники та мароканську кавалерію, яка насилу відновила порядок.
Участь студентів у повстанні рр. 1925—26 була дуже діяльна, але через миролюбну та помірковану політику колишнього найвищого комісара де-Жувенеля пощастило трохи втихомирити їх. Відтоді вже нічого не чути про революційні виступи їх, дарма що погляди їхні ані трохи не одмінилися.
Вірою своєю студенти здебільша мусулмани.
Нам лишилося схарактеризувати ще одну установу, що стоїть трохи осторонь та претендує на ролю свого роду факультету мусулманського мистецтва в Сирії; утримує її французький Найвищий Комісаріят. Повна назва її така: „Institut Français d'Archéologie et d'Art Musulmans de Damas“, але звичайно відома вона під скороченим найменням: „Інституту Азем“ — за місцем знаходження його в колишнім палаці роду Аземів, звідки рекрутовано дамаських губернаторів у XVIII в. Будинок цей, — що його поставив року 1749 Ас'ад-паша Азем, той самий, що збудував пишний хан, який знаходиться тут-таки недалечко й названий його ім'ям, — являв собою один з прекрасних зразків східньої архітектури, але занепав та став пусткою. Будинок мали вже продати на дрова, коли Найвищий
