З-поміж наукових установ, що залежать од Арабської Академії, треба відзначити Академічний Музей, поділений на відділи ляпідарний та мусулманської старовини; консерватор його — емір Жафар ель-Хасаній, що здобув спеціяльну археологічну освіту в школі Лувру в Парижі.
Поки-що, коли відомості наші точні, він — єдиний тубільний фаховець з археології на цілу Сирію.
За постановою Найвищого Комісара, всі пам'ятки старовини, що їх знаходять підчас розкопів або випадково, конче повинні йти до Музею Академії, й їх не можна вивозити за кордон, окрім того випадку, коли поміж них знаходяться подвійні примірники. Всі взагалі громадяни не мають права переховувати в себе пам'ятки старовини, навіть належні їм, не заявивши попереду про існування їх; у противнім разі їх конфіскують та здають до згаданого музею.
Досі таким шляхом, а так само шляхом купівлі та пожертвувань, зібрано чимало колекцій з різних речей, і тепер їх належно покласифіковано та приміщено в вітринах для огляду.
З цінних колекцій Музею варте уваги т. зв. „веселкове скло“ (Verres irisés) знайдене підчас розкопів, а так само рідка колекція різного роду скляного посуду, що належить добі середньовіччя. Єсть у музеї 12 скляних монет, що походять здебільша з епохи фатімідів, коли брак золота спонукав тодішній уряд фабрикувати монети з скла. Коли зацарював Салахеддін Юсуф-бен-Ейюб, він замінив згадані монети на золото.
Окрім того, в Музеї є досить мідяного й глиняного посуду та ваз, скриньки з дерев'яної давньої мозаїки та чимало старовинних монет.
Ляпідарний відділ запорожнено найбільше статуями, скульптурними орнаментами та написами греко-римської й надто пальмірської епохи, знайденими підчас різних розкопів. Статуї, звичайно, понівечено, і геть чисто-всі — без голів, бо, як вимагає мусулманський звичай, усі подоби людини треба нищити.
Загалом тепер у Музеї єсть 315 речей з каміння, 603 з міди, 259 з глини, 50 з дерева, 224 з фаянса, 614 із скла, 317 різного складу та 320 пергаменових сторінок з письменами арабськими, грецькими, єгипетськими, жидівськими. Окрім того, є 3359 монет мусулманських та ин.
З приводу сучасного стану археологічних колекцій у Сирії треба завважити, що не пошкодило-б, коли-б він був кращий. Річ у тім, що місцеві жителі мають перебільшене уявління про цінність стародавніх речей, що його пильно підтримують урядові законодавчі заходи. Так, перше (1920) видано було закон про те, що ніхто не має права робити розкопи, а вже тоді — згадане розпорядження про зголошення пам'яток старовини, які знаходяться на руках у людности, та про взяття їх на особливий облік. Немає чого казати, що взагалі постанова ця лишилася мертвою буквою, й люди подбали, коли можна, не заявити, а приховати або продати пам'ятки старовини, що знаходилися в їх розпорядженні.
