пнів, або завдовольняються вживанням чужомовного терміну, ґрунтовно арабізуючи його за формою арабської мови та відповідно до духу її.
Ця частина літературної діяльности Академії спричинювалася й спричинюється до жвавих дебатів, бо не всі погоджувалися з варіянтом, запропонованим од Академії.
Досі Академія опублікувала перший том своїх „Повідомлень“, себ-то збірник лекцій з літератури, історії, гіґієни, політичної економії та соціології, але, за браком достатніх кредитів, друкування дальших томів затрималося.
З дня заснування Академії президент та члени її опублікували декілька томів своїх творів, що поміж них одзначимо такі:
Президент Академії Курд-алій за останніх сім років випустив у світ:
1. — Дива заходу. — Два томи оповідань про мандрівки по Европі (1921). Твір швидше популярного характеру;
2. — Нове та Новість (1922). — Збірник етюдів із соціології, історії та літератури;
З. — Минуле й сучасне Андалусії; та нарешті
4. — План Сирії (з року 1924), що являє собою величезний трактат почасти компілятивного характеру, де використано арабські, турецькі та французькі джерела, над якими автор працював протягом 27 років. Використав він так само близько 200 невідомих арабських рукописів. Ансамбль охопить 9-10 грубеньких томів in quarto, з яких поки-що вийшло в світ чотири. З них у трьох маємо політичну історію Сирії, а 4-тий та 5-ий і 6-ий, що мають вийти по ньому, являтимуть собою трактат про „сирійську цивілізацію“. В тт. 7-8 буде опис та історична географія всіх сирійських міст, сіл, гір, рік, озер, то-що, а ціле видання становитиме щось подібне до національної Сирійської Енциклопедії. Це безперечно найцікавіша частина праці поважного вченого.
З-поміж робіт инших членів Академії згадаємо:
Проф. Магрибій опублікував два томи своїх робіт, присвячених соціології та реформам у сучасних арабських звичаях (1926), а так само трактат про „Мораль ісляму“ (1928).
Проф. Мардан-бей захистив дисертацію на тему про трьох видатних поетів III віку гиджри.
Проф. Жюндій видав дослід, присвячений філологічній критиці стилістичних хиб, що їх можна знайти в славнозвісного письменника Язиджія (1925), та декілька етюдів про класичну арабську літературу.
Проф. Накадій видав трактат про соціологію та етюди про право в іслямських інституціях (1925).
Емір Мустафа Шегабій опублікував дві книги про хліборобство (1925).
З цього, почасти неповного, переліку можна бачити, що члени арабської Академії яко мога дбали за те, щоб збагатити арабське письменство. Відзначимо великий відсоток творів соціологічного характеру. Місцева публіка дуже вдумливо ставиться до цього роду творів, і вони мають великий попит. Не перебільшуючи можна сказати, що це один з найви-
