бачивши, що їх праці цінують та заохочують до них, не писали-б похапцем. Вони силкувалися-б використати всі шанси на те, щоб удосконалити свої твори. Отож, наслідком цих силкуваннів вийшло-б дарма що лиш кілька аркушів, зроджених у їхньому мізку або достиглих у студіях, дак зате-ж корисніших, ніж грубі томи, складені без ніякої системи й ладу в розміщенні матеріялу“ (див. там-таки).
А втім це й не дивно.
„Звичайно, коли-б у нашій країні вчені знаходили-б собі хоч будь-яку утіху в нагороду за важкі зусилля, потрібні від видатних осіб — дармоїди не зважувалися-б сідати до бенькетного столу науки, і літературні бастарди не претендували-б на літературу. Ті, хто заходжується коло цього мистецтва, як коло рукомества, постукавши попереду в усі двері, сподіваючись роздобути звідти засоби на прожиття, і побачивши, що всі вони позачинялися, — не бралися-б до літературної праці“
Немає чого додати до цієї характеристики, де з-поза барвистости східньої риторики та півнатяків, чудово зрозумілих місцевим людям, визирає незаперечна істина. Через такий стан речей у Сирії не друкується арабською мовою жадних цінних наукових праць:
„У Сирії є більше-менше сотня друкарень, але на рік вони видруковують ледві-ледві дванацятеро вартих уваги книжок (та чи й видруковують? О. Б.), що присвячено їх працям давніх та нових учених. От через що ми бачимо, що читачів чужомовних книг, журналів та газет де-далі все більшає. Отож з-поміж тих, котрі шукають світла, трапляються й такі, що не знаходять потрібного їм матеріялу в творах, писаних шляхетною арабською мовою“.
Не можна не визнати, що ця єреміяда дуже справедлива, й характерне вже те, що вона походить од президента Арабської Академії, одного з небагатьох тих людей, що присвятили себе науковим дослідам, не мавши до того жадної иншої, хлібнішої посади. А цього не можна сказати про решту членів Академії, бо вони, окрім цього високого звання, мають здебільша ще й певну „справжню“ професію, що годує їх краще, ніж реторичні вправи в стінах поважної медресе Малик-Адиля.
А заразом справедливість вимагає відзначити, що в важких сирійських умовах Арабська Академія протягом неповних десятьох років свого існування встигла лишити помітний слід у сучасній, поки-що нужденній, сирійській науковій літературі.
По-перше вона видає, під заголовком „Огляд Арабської Академії“ з року 1920, місячник на 64 сторінки in 4⁰ де містяться найбільше розгляд та філологічна критика нововиданих книг арабських авторів. Сами принципи цієї філологічної та літературної критики, здається нам, уже трохи застаріли (в розумінні, напр., панування т. зв. естетичного підходу), але не можна заперечувати, що праці та зусиллів покладено на цю справу дуже багато. Далі багато часу присвячено обміркуванню, розглядові та утворенню нових термінів і неологізмів, щоб передавати сучасні технічні вислови та терміни. До того-ж слова або береться від арабських
