новий словник був-би звичайним передруком дотеперішніх: Лисан-аль араб, Камус, Таж-аль-арус, то-що.
Отож, Академія поки-що мусить обмежитися на біжучій чорновій роботі, де їй через місцеві умови довелося відогравати ролю не так вищої наукової установи, як органу популяризаційного та соціального.
До цієї царини належать її публікації лекцій, викладаних у конференц-залі Академії, а надто організація спеціальних лекцій для мусулманських дам; на них виступали з доповідями, найбільше на соціяльні теми, чотири місцеві лекторки.
Щомісячний орган Академії, з статтями найбільше філологічними та історичними, видається регулярно; він підтримує виміну з європейськими науковими установами, що звязок із ними встановлено вже більше-менше сталий. Цього не можна сказати про країни, де панує арабська мова, як це визнає й сам голова Академії в своїм рапорті до правителя сирійської держави. Далі ми торкнемося причин цього, на перший погляд дивного, явища.
В програмі Академії, між иншим, стояло: „Заохочувати до літератури, встановлюючи конкурси та премії за найкращі твори“. Не можна сказати, щоб спроби в цім напрямі мали успіх. Місцеві меценати встановили три премії за троє найкращих книжок, корисних для країни. Тим-часом з творів, поданих на конкурс на премію, жаден не було визнано за вартий нагороди.
Аналізуючи причину цього сумного явища, президент Академії вбачає її в загальнім становищі наук у Сирії та цілком слушно завважує, з відтінком зрозумілої гіркости: „Справді, з часу великої війни люди чимраз більше цінують матеріальне благо, і це — до такої міри, що стало дуже важко знайти людину, яка-б працювала на користь науки, не гадаючи передусім про зиск. Окрім того, „науковому рукоместву“ (sic!) віддаються тільки бідаки; дуже рідко заможні люди цікавляться ним“ (див. 3-й рапорт президента Академії до правителя держави за р. 1924).
Завваження шановного вченого, як не можна більше, справедливе, бо нам особисто відомі приклади, коли деякі „вчені“ поєднували вкупі з педагогічними обов'язками високе звання власника бакалійної крамнички, продаючи міцні трунки на питуще та на винос. Половина дня йшла в них на навчання, а друга — на стояння коло шинквасу й готування різних сумішів та „коктайлів“ для одвідувачів. До цього треба додати, що місцева людність тільки комерційну частину в професії цього вченого спеціяліста має за варту уваги.
6 ще й инші причини, що через їх деякі наукові праці сирійських учених мають подекуди занадто легку вагу.
„Тепер, каже далі президент, пертурбації нашого життя спонукали тих з наших тямущих людей, чиї досліди та висновки обіцяли-б у майбутньому дати добрі наслідки, спішитися та й, позакінчувавши свої етюди, негайно їх видавати. Вони завдовольняються з першого нарису, і їхні праці не оригінальні, та й з наукового погляду не цінні. Дехто з них
