Ми вже бачили, що на Лівані вища освіта перебував виключно в приватних руках і, належачи чужоземцям, не мав національного характеру.
В Сирії, навпаки, вища освіта знаходиться в руках держави. Викладова мова по школах — арабська. Всі школи зосереджено в столиці країни, м. Дамаску.
Ми не розглядатимемо докладно, як запроваджено вищу освіту в Сирії та як вона тут розвинулася. Скажемо тільки, що в теперішнім своїм вигляді мав вона в собі два елементи, різні складом та походженням: елемент успадкований ще з тих часів, коли в Сирії панували турки (Медична та Правнича школи) й елемент нової арабської формації — Арабська Академія та належні до неї установи.
Подекуди окремо стоїть т. зв. „Французький Інститут мусулманського мистецтва й археології“; цього інститута властиво не можна вважати за вищу наукову установу, та й бюджет його не ввіходить до бюджету сирійської держави, але залежить од Найвищого Комісаріяту.
З усіх зазначених установ з наукового погляду Арабська Академія безперечно найцікавіша.
Засновано її тоді, коли Сирію окупували національні сили, 8 червня року 1918. Доти члени турецького уряду неприхильно ставилися до думки заснувати арабську академію, а султан Абдул Гамід попросту сказав: „Інтелектуальне та соціяльне огнище арабізму, ця літературна Академія незабаром стане за живлюще джерело для всього арабського та за військову академію проти всього турецького“.
Абдул Гамід із свого погляду безперечно мав був рацію, але що менш зрозуміло, так це те, що національний уряд еміра Фейсала, який заступив турків, теж не був прихильний до Академії. Діяльність її він припинив з і грудня р. 1919, і праця в ній безборонно могла відновитися тільки 7 вересня р. 1920, трохи згодом по тому, як окупували місто французи.
Завдання Арабської Академії, згідно з Статутом, в „поступ літератури й науки, моральна й соціальна емансипації та інтелектуальна солідарність усього арабського елементу, без різниці національностей та релігії".
