Взагалі, американці вважають, що дипломи це щось другорядне, та й кажуть: „шматок папірця не замінить знання“. Тим-то насамперед дивляться вони на те, як яка особа справляється на практиці, а не в теорії, і коли бачать, що вона ні до чого, то жаден диплом не вратує її від звільнення.
Другий принцип американського університету — нічого не давати дурно. Студент за все мусить платити, хоч і за дешевшими трохи цінами, але все-таки дорогенько, надто коли взяти на увагу, що платити треба єгипетськими фунтами.
Хоч як це дивно, але все це дуже сприяє тому, що тубільці аж надто шанують науковий престиж школи: „беруть гроші добрі, то й освіта буде добра: дурно ніхто нічого путящого не дасть“. Цю істину, поширену в комерції, тубільці прикладають і до навчальної справи.
Відмінно од французького університету, що по-за лекціями нічим особливо не зобов’язує своїх слухачів, опріч духовних осіб, — американський університет намагається не тільки навчити, ба й виробити в своїх вихованців характер, такий потрібний у практичному житті. Доходить до того, що часом перше завдання живовидячки поступається першим місцем перед другим.
Встановлені на це правила для студентів кажуть виразно й певно:
„Університет заступає студентові батьків і несе відповідальність за виховання й вплив на величезну та різноманітну студентську корпорацію“.
„Завдання дисципліни на кожному факультеті — виробити мужню, пряму, певну себе вдачу“ і тільки вже тоді: „передати навичку серйозної наукової праці“ — але зараз-же збивається знову на своє: „а так само розвинути лояльність у грі та панування над собою в атлетичному спорті“.
Отже ми бачимо, що власне науці приділено тут середнє місце поміж мораллю й футболом, і це досить симптоматично.
Отож через те: „тютюн можна вважати за шкідливе зілля для молодих студентів, — тому заживати тютюн забороняється на всіх факультетах; надто студенти медичного факультету повинні додержувати цієї постанови, щоб являти собою належний приклад поваги до медичних правил“.
І далі додано: вже багато років студенти-медики непорушно дотримували цієї постанови. А тому: „палити в будь-якому приміщенні університету як-найсуворіше забороняється всім студентам без вийнятку“.
А як який-небудь студент у бурсі чи на атлетичному полі шкідливо впливає на своїх колег і не виявить нахилу виправитися, то доглядачі попереджують його, що він мусить покинути університет, „хоч-би він з зовнішнього боку нічим не порушив дисципліни“.
Знов-же, університет застерегає собі право запропонувати студентові, щоб покинув університет, коли в нього буде недостатній пересічний бал, або коли студент заслабне на хоробу небезпечну для здоров’я инших, а так само „коли його моральні пересвідчення не відповідають тим принципам, що їх переводить у життя університет“.
