Вибувши один перший рік („фрешман“-ом) на цьому відділі, студент закінчує, власне, середню свою освіту, бо свідоцтво, яке він за цей рік здобуває, відповідав єгипетському урядовому свідоцтву про закінчення курсу середньої школи та палестинському іматрикуляційному свідоцтву. Троє дальших років дають ступінь бакалавра мистецтв; дальші курси дають ступінь ліценціата (Master of arts).
До цієї-ж-таки школи належить той відділ, де викладають вищі комерційні курси й економічні етюди, що дають право на ступінь бакалавра (з економічного відділу).
Що-до „Медичної школи", відкритої року 1867, то ступінь доктора медицини й хірургії тому, хто закінчив п’ятирічний курс наук, зразу не дають: студенти повинні одбути попереду ще підготовчий курс фізики, хімії й природознавства, подібно до того, як це робиться по французьких університетах.
„Фармацевтична школа", що існує з року 1872, має трьохрічний курс наук з річним після нього стажуванням в одній з призначених на це аптек. Цей відділ дає ступінь фармацевта-хімика, а ще за два роки додаткових курсів — ступінь магістра фармації.
„Школа сиділок", відкрита р. 1905, приймає жінок, що хтять підготуватися до професії шпитальної сиділки. Курс трьохрічний з стажуванням в університетському шпиталі.
„Зуболікарська школа", що існує з року 1910, має двохрічний підготовчий курс, а за ним чотири роки лекцій, що дають ступінь доктора зуболікарської хірургії.
Нарешті, „Підготовча школа", заснована року 1871, почасти автономна з адміністративного погляду, перебував під повним контролем Університету й готує студентів до вищих курсів, даючи їм елементи середньої освіти.
Треба відзначити, що в університеті немає правничого факультету. Опікунська Рада, мабуть, тому його не заснувала, що в провінції й у столиці тодішньої Туреччини вже були правничі турецькі школи. Отож Рада не хтіла робити їм конкуренції.
Як не як, а з цього короткого переліку курсів можна помітити, що американська вища освіта має прикладний, практичний характер. Керуючись відомою приповідкою: „в здоровому тілі — здоровий дух", — американці багато уваги приділяють фізичній культурі й вихованню характера.
Так, напр., навіть професори у своїх контрактах зобов’язуються не пити (не забудьмо, що в Америці т. зв. „сухий режим“), а так само по змозі що-неділі одвідувати душпастирські бесіди.
Так зв. „папірці", себ-то дипломи, свідоцтва, рекомендації, то-що, у американців стоять на другому місці: на першому має ціну вміння робити певну справу швидко й добре її знаючи: напр. між професорами математики, що їх дуже шанують, є особа з неповною російською технічною освітою, що, добре знаючи своє діло, не має, проте, жадного диплома; і це не перешкодило йому обійняти цей пост, коли американці пересвідчилися, що він не аби-як розуміється на своїй спеціяльності.
