З періодичних видань друкарні зазначимо часопис „Аль-Башір“ що заснований року 1870 й виходить по цей день; кількість абонентів його досягла 2000: найбільша, яку можуть зареєструвати арабські часописи в Сирії (а взагалі, найбільший тираж газет тут ніколи не переходив за 5000 прим.).
Але для науки сходознавства далеко цікавіше друге видання друкарні: щомісячний збірник „Аль-Машрик“ („Схід“), що його перше число вийшло р. 1898. Кожне число його містить у собі 70-80 стор. переважно оригінальних статтів історичних, філософських і наукових. Особливо старанно провадиться відділ, присвячений бібліографії творів, виданих на сході.
З наукових етюдів, присвячених сходові й уміщених у „Аль-Машрик“'ові, відзначімо з багатьох боків визначний „Трактат про арабську музику“ д-ра Мешаки з коментаріями о. Ронзеваля, а також „Історію Бейрута“ Салиха-ибн-Ях'ї (XV в.), що її покоментував о. Шейхо.
Але найцікавіше видання друкарні з наукового погляду безперечно: „Mélanges de la Faculté Orientale de l'Université St. Joseph“ (вже 11 томів).
Отож скажімо скількись слів про самий „Східній факультет“ що, почавши свою діяльність дуже щасливо, тепер більш не існує.
Річ у тому, що найвидатніші фахівці-сходознавці вже давно знали, як довго треба стажувати на сході, щоб удосконалити знання й могти практично працювати.
Звідусіль лунали голоси про потребу утворити який-небудь місцевий семінарій або иншу подібну організацію, наукове огнище, де вчені могли-б працювати без перешкод, — аж поки нарешті суто-наукові завдання зробились за ширму для політичних жадань різних супротивних на Сході европейських держав. Так, напр., проф. Гартман, у Orientalistische Litteratur-Zeitung (1901) вимагав утворити такий центр у якому-небудь місті Сирії (Дамаск, Алепо, Хомс, Хама) для пропаганди, між иншим, німецьких ідей і впливу; і, здається, тодішній російський уряд серйозно замислювавсь над цим. Доводилося через те поспішатися — й Університет св. Йосипа відкриває року 1902 свій „Східній факультет“: крок настільки-ж науковий, як і дипломатичний. Офіційним органом факультету й були „Mélanges“.
Програма факультету, поділена на три роки, містила в собі вивчення класичних семітських мов: арабської, давньої жидівської, арамейської, вивчення коптської й етіопської мови, місцевої історії й географії, а так само східньої епіграфіки. Вивчення арабської мови було за базу для инших семітських діялектів. Відповідний диплом видавався по закінченні повного трирічного курса й після всіх установлених іспитів з обов'язкових предметів: мови арабської, жидівської, арамейської, історії, географії й археології сходу.
Спеціяльний диплом доктора східнього факультету було встановлено для тих, хто, здобувши попередній диплом, подасть і оборонить дисертацію на вибрану тему.
