Сторінка:Аг. Кримський, Ол. Боголюбський. До історії вищої освіти у арабів та дещо про арабську академію наук (1928).djvu/30

Ця сторінка вичитана

Завдяк зусиллям о. Еліяса, мусулманина, що перейшов до католицтва, року 1881 католицька друкарня так удосконалилася, що стала за найкращу з технічного боку друкарню в Отоманській Імперії. О. Еліяс перший здогадавсь виливати відразу арабську літеру з голосівкою, що стоїть вище, і це дало набірній арабській касі 1369 відділів. Він-же надзвичайно дотепно й майстерно пристосував шрифт типу „Стамбулі“ й опріч того сам винайшов шрифт, відомий під назвою „Алям“ і „Бейруті“.

Через оці всі новини розкішне видання арабської біблії, що вийшла року 1875, здобуло на паризькій виставці року 1878 золотого медаля. Відтоді друкарня присвятила себе на видання численних книг, що розподіляються на три групи: релігійні видання, видання класичні й філологічні та видання періодичні.

На першій категорії ми не спинятимемося, скажемо тільки, що ансамбль цих видань складає бібліотеку на 200 томів.

Стільки-ж приблизно є й філологічних видань. Серед творів цього роду, що їх випустила друкарня, одзначимо численні „граматики“ й взагалі всякі підручники, а так само „зразки арабського письма“, щоб полегшити читання рукописів, і надто словники, з яких найбільший — компіляція Саїда Шартуні, складена виключно арабською мовою, більш як на 2000 сторінок по три стовпці тексту в кожній. Так само друкарня випустила найповнішу арабську граматику французькою мовою, що належить перу о. Верньє.

Від року 1885 розпочинається ера публікацій філологічних, присвячених спеціяльно східній ерудиції давній і новій. Старі арабські трактати було старанно видано: At Thaalibi, Abdarrahman al Hamadani, Abou-Zaid і особливо Ibn-as-Sikkit, автор „Критики мови“, справжній зразок свойого жанру.

О. Шейхо видав усі ці рукописи, пододававши до них цінні коментарі[1].

До цієї „книгозбірні“ філологічного характеру треба додати ще багату колекцію давніх арабських „діванів“: Aboul Atahia, Al-Khansa й инш. деяких поетес преіслямітського періоду, арабського поета христіянина Аль-Ахталя й инш., і нарешті, „Приказки“ Майдані, що їх звіршував вчений мусулманський шейх Ібрагім Аль-Ахдаб. Це останнє видання є єдине, розкішшю свого виконання.

Далі йдуть різні арабські антології; найзначніша книга цього роду: „Мажани“ або „Літературний цвіт“ в шістьох томах.

Французькою мовою друкарня видала в двох томах: „Documents inédits pour serviv à l'histoire du christianisme en Orient“.

Війна 1914 року мало не стала фатальною для друкарні, але по замиренні діяльність її відновилася з новою енергією; й року 1924, напр., випущено 143 томи різних назов.

 
  1. Як ця стаття вже була друкувалася, здобуто повідомлення, що Шейхо помер у грудні 1927 р.