Тепер обсерваторія складається з окремих павільйонів, що мають кожен своє особливе призначення. Є чотири секції: метеорологічна, магнітна, сейсмографічна та астрономічна.
Перший будинок має барометричну кімнату, кімнату анемографів і льох, де містяться сейсмографи, а так само велику книгозбірню, що в ній можна знайти всі потрібні спеціяльні видання; заразом править вона й за залю для роботи.
Сейсмографи встановлено в 1921 році (липень), і вже до кінця року зареєстровано 104 землетрусів, великих та малих.
Метеорологічне приладдя міститься в окремій загородці під голим небом.
У другому будинкові в долішньому поверсі містяться хімічна лабораторія й фотографічний кабінет, заля акумуляторів і електрична група, а так само майстерні механічні та столярні.
Будинок цей завершує башта з коловоротною банею і в ній екваторіяльна труба на 20 см. діяметром.
Магнетове приладдя — в окремому павільйоні та в льоху, далеко від залізних речей. У невеличкій залі меридіянна труба в 55 мм., хронометри, маятники й апарат бездротового телеграфу.
Спостереження робляться тричі на день; перед війною друковано їх у щомісячному бюлетені. Після війни бюлетень замінили „Аннали обсерваторії в Ксарі“, і перший випуск їх вийшов року 1924.
Обсерваторія в Ксарі перебуває в безпосередньому звязку з усіма иншими метеорологічними установами Сирії й Лівану, бо з року 1921 їй доручено керувати метеорологічними відділами цих держав.
На чолі обсерваторії стоїть її директор (тепер о. Комб'є), помічник його (о. Берлоті, відомий метеоролог) та декілька завідувачів відділами й секретарів.
Тепер обсерваторія в Ксарі є перша своїм науковим значінням серед установ цього роду в країні, чимало прислужившись справі кліматології.
Перейдімо тепер до опису установи, що її діяльність була дуже плодотворча для науки сходознавства: ми тут маємо на думці Католицьку друкарню в Бейруті, що з-під варстатів її вийшла більшість наукових творів, присвячених історії арабського письменства та вивченню біблійної старовини й текстів.
Перші спроби друкування в Бейруті робили єзуїти ще року 1847, але тільки року 1855 пощастило налагодити, як слід, друкарню, устатковану спочатку тільки ручними машинами; допіру року 1867 перейшли на парового двигуна.
Друкарня негайно заходилася друкувати наукові книги: р. 1857
вийшли „Vocabulaire Français-Arabe“ O. P. Henry (in 8⁰. 715 р.), тоді „Dictionnaire Arabe-Français“ о. Cuche'я та „Арабо-французька граматика“ о. Abougit.
