близько 600 слухачів, кабінет медичної фізики та радіологічний кабінет, каплицю, бібліотеку, музей з великими анатомічними колекціями та 6 гербаріїв, розкладених у 150 великих теках.
Другий корпус розділено на два рівнобіжних павільйони по 60 метрів завдовжки кожен. У кожному павільйоні є авдиторія на 250 слухачів, а навколо розташовано різні лабораторії.
До медичного факультету відноситься також і ботанічний сад з теплицями, що його утворено працею о. Булумуа (найвидатніший авторитет у галузі сирійської ботаніки, тепер покійний, а його книга „Флора Сирії“ тепер видається за участю фр. академії й инш. наукових установ). Сад відкрито р. 1900 й призначено зокрема для вивчення акліматизації чужоземних рослин у Сирії.
Вчитися на факультеті мають право тільки тубільці, або й европейці, коли народилися вони на сході й їх родини остаточно оселилися в країні.
Щоб учитися на факультеті, потрібен вступний іспит перед жюрі, що його призначає верховний комісар. Французький диплом бакалавра одзволює від такого іспиту. Всі студенти — екстерни; професори викладають свої лекції французькою мовою. Ходити на лекції треба неодмінно й контроль за цим суворий. Курс п'ятирічний. Наприкінці кожного року студенти мусять складати іспити з тих наук, що їх студіювали.
Після п'ятирічного курсу — іспит у клініках.
У відділі фармації курс трирічний і опріч того річний стаж в одній з призначених аптек.
У зуболікарській школі курс теж трирічний.
Року 1919 відкрито Інститут Хімічних аналіз та Бактеріологічних дослідів, а р. 1922 Акушерську школу, яку приєднано до Гінекологічної Поліклініки.
Пересічно на всіх відділах студентів буває від 200 до 250 чоловіка; 760 лікарів і фармацевтів, розкиданих по всіх країнах Сходу, випустив цей факультет з самого початку його заснування.
Його перші зачатки стосуються до 1913 року, коли Ліонський Університет за згодою з торговельною палатою того міста утворив т. зв. „Асоціяцію для поширення за кордоном вищої технічної освіти“.
Ця Асоціяція передала Університетові св. Йосипа право організувати при ньому Правничу школу. Завдання й програми цієї школи цілком збігаються з завданням і програмою французьких правничих факультетів.
Вибувши на факультеті двоє років, студенти діставали ступінь бакалавра, а ще за рік — ступінь ліценціята. Бувати на лекціях треба неодмінно; раз на рік одбувається контрольний іспит перед жюрі, що скла-
