Кидаючи загальний погляд на недовгу порівнюючиі сторію вищої освіти на Лівані й на розвиток її в Сирії[1], що допіру починається, слід на самому припочатку цього викладу відзначити ті її особливості, що відбиваються на її характері й методах і через те дуже впливають на її здобутки.
На Лівані, насамперед, можна констатувати наявність певної наукової традиції, що її початок стосується, коли не до XVIII, то до половини XIX ст. Правда, за цей час іще не можна говорити про вищу освіту в тій країні, де офіційно вона розпочалася тільки останніми роками минулого сторіччя. До всього, держава, не маючи змоги, ба навіть не бажаючи запроваджувати на Лівані й у Сирії вищі школи (мова тут мовиться за колишню імператорську Туреччину), — дуже неохоче віддавала вищу освіту до приватних і, навіть більше, до чужих рук, певніше до рук різних місіонерських організацій усяких національностей і релігій. І сталося фактично так, що всі вищі школи на Лівані зосередилися в Бейруті. Вони розбилися на дві категорії: французький католицький Університет св. Иосипа й установи, що до нього стосуються, та американський Протестантський Університет з усіма школами, що від нього залежать.
Двоїстість і різність характерів цих двох вищих шкіл очевидячки утворює поміж ними певну конкуренцію та бажання притягти найбільше студентів, і для цього безупинно запроваджуються різні вдосконалення в курсах, і кількість їх раз-у-раз збільшується.
Але через те, що духом своїм обидві установи не мають нічого спільного, то в кожної є своя клієнтела, в залежності від тієї країни, до якої більше симпатій мають учні-араби чи — краще — їх батьки, й до якого фаху, а так само в якій країні вони гадають працювати.
У французькому університеті більше звертають уваги на інтелектуальний розвиток, хоч дають місце й практичним дисциплінам, що їх особливо шанують тубільці, — в американському, навпаки, характер викладу більш прикладний, зате вироблення характеру, фізична культура й спорт користуються особливою повагою.
Отже, ці дві установи є ніби дзеркало своєї країни й служать вони, побіч свойого безпосереднього завдання, для поширення національного впливу й ідей кожної країни. Релігія (католицтво й протестанство) — це по суті лиш прикрита національна вивіска.
Ще характерною рисою обох університетів є те, що через різноманітність і доволі непевний характер середньої освіти в країні, університетам, щоб мати цілком підготованих слухачів, доводиться мати при собі й відділи середньої школи і навіть школи першого ступеня.
- ↑ Головне місто Лівану — Бейрут, головне місто Сирії — Дамаск.
