Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/58

— 57 —

го ним видання львівської «Правди» й перш за все написати для неї програмову статтю. Я відповів заявою, що наші погляди значно не сходяться, але я згоден написать свою програму з тією умовою, щоб редакція умістила свої уваги на неї. Та він настоював на своєму й казав, що він знав до кого звертаться, й як що прохає мене про програну для „Правди“, то значить зрікається колишніх помилок. Незабаром один галицький народовець, який мав узяти на себе близче завідування „Правдою“, звернувся до мене з таким самим проханням. Я послав йому програму, але з проханням скликати комітет разглянути її, а при незгоді з моїми ідеями, або одкласти друковання статті, або зазначити незгоду. На се мене повідомлено, що сам редактор та його товариші цілком згодні з моєю статею й що уже видруковали її, за виключенням двох фраз, підписавши її — Видавництво «Правди». Отримавши ч. I „Правди“, я побачив у ній речі діаметрально протилежні моїй програмі. З мого примусу редакція оговорила найголовніші суперечности, пояснивши їх похапливостю, але і в дальніщих числах так саме друковала, та навіть і в редакційних статтях, речі невідповідні програмї — й через це надалі я ухилився од участи у цьому виданню… За те „Зорі“ сподобалась моя програма, а популярна газета „Батьківщина“, котру львівські народовці визнали можливим передати під редакцію моєму приятелеві Павликові, видруковали зміст цієї програми. У ту саму пору і львівський українофільский орган „Діло“ запрохав мене регулярно писать коресподенції про російско-українські спра-