Сторінка:Автобіографія (Михайло Драгоманов).pdf/48

— 47 —

політико-соціальних програм, складених по ріжних українських гуртках, котрі мали стосунки з активними російськими революціонерами. Програми ці ріжнились од програм тих останніх, пройнятих більш чи менш якобінським централізмом («Народная Воля» 1881 р.–1882 р., «Календарь Народ. Воли» на 1883 р., де різко осуджували «Вольное Слово», котре виставлялось, як орган ворожий російському революційному рухові, та навіт (Ігнатьєвський) і наближались до моїх поглядів у пункті про федералізм. На кінці іюня прибув до Женеви делегат двох із цих гуртків аби виробити вкупі зі мною програму для заснування політичного товариства «Вільна Спілка», котре б мало на меті агітувати в цьому напрямку переважно на Україні, але-ж і не нехтуючи й всією Росією. Із довгих балачок з цим делегатом, а так само й другим, котрий належав до «народовольчеської організації», але працював на півдні, мав українські симпатії й ладен був пристати до «В. Спілки», — я побачив, що між мною та цими делегатами нема цілковитої згоди: вони не бажали по моєму, у такій мірі як я, скупчення праці «В. Спілки» на Укранїі, а занадито швидко хотіли роскинути її роботу на цілу Росію. — В той же час вони вважали вадою для справи мою увагу що до австрійської Руси, а ще більш до політики західно-слав'янської; опріч того, вони вважали потрібним навіть у ту хвилю солідарні стосунки з гуртком російських революціонерів (народовольців), котрі, на мою думку, морально вже оджили, та навіть були небезпечені через мішанину їх з agents provocateurs (мої опаски в свій час цілком