Не багато мені залишається додати, що робив я після написання вищеподаної замітки, зрезюмованої пр. Туном у його книзі „geschichte der revolutionaren Bewequngeu en Russland“, — права з деякими помилками.
В маю 1883 р. припинилось видання газети „Вольное Слово“, заснованої в августі 1881 р. спілкою „Земскій Союзъ“ для пропоганди прінціпів ліберально-політичної реформи й адміністративної децентралізації Росії. У цій газеті я брав діяльну участь, умістив у ній чимало статей, з котрих найбільша „Историческая Польша и Великорусская демократія“ вийшла й осібною книжкою [1882]. У ній я розглянув історично й критично революційний рух в Росії з 60 років у зв'язку з питанням польським й українським та взагалі з питанням політичної волі й децентралізації в Росії й закінчив програмою політичної й адміністративної реформи в Росії на підставі автономії земських одиниць — громад, повітів, губерень чи країн. В межах цієї автономії я покладав і розв'язання національного питання в Росії, висловлюючись таким чином проти усяких сепаратизмів і навіть націоналізмів на австро-угорьский лад, за таке розв'язання, яке напр. істнує в Швейцарії
