сказав, що ніякого війська не бачив. Тоді Татаре взяли його на муки, мучили ріжними способами і допитували за військо. Але козак переніс хоробро всі муки і таки не сказав ні слова про це, що в сусідстві стоять козаки. Татаре нарешті повірили йому і безпечно сиділи в таборі. Але ранком козацьке військо з иншими частинами напало на Татар і розбило їх безпощадно. Так той козак, невідомий по імени, причинився до побіди запорожського війська над Татарами.
Літопись оповідає про славну оборону двох сотень козаків підчас боїв з Поляками під Переяславом 1630 р. Тих двіста козаків вибралося з табору на розвідку. Але несподівано Поляки окружили їх з усіх сторін великою силою. Козаки замкнулися у якійсь шопі і боронилися звідтам так уперто, що всі двіста полягли на місці. Тільки одного раненого Поляки взяли до неволі.
Таксамо оповідають про славну оборону козаків під Берестечком 1651 р. Поляки розбили там українське військо, — треба було шукати поратунку у відвороті. Одна козацька ватага, що мала двіста до триста людей, зайшла в болота, там на якомусь острові укріпилася засіками з дерева і так боронилася. Поляки зазивали козаків, щоби вони добро вільно піддалися. Але козаки не вірили ворогови. На знак погорди до смерти вони витрясли гроші з чересів у воду і боронилися дальше. Польська піхота обступила їх довкола і тільки з трудом зігнала їх з того місця. Козаки розбрилися на всі сторони, але кождого з них зокрема треба було добувати. Один козак подав ворогови зразок незвичайної хоробрости. Він попав на човен і звідтам кілька годин боронився косою, не вважаючи на це, що з усіх сторін сипалися на нього кулі; самі Поляки казали, що він такий твердий, що кулі його не беруться. Аж якийсь Мазур роздягнувся, пішов у воду і списом пробив козака. Навіть вороги дивувалися Козацькій завзятости і славили хоробрість безіменного героя.
В 1654 р. Поляки облягли містечко Бушу на Поділлі і по завзятій боротьбі добули його. Українці не хотіли іти у неволю лютого ворога, — самі почали підпалювати доми й убивати одні других. Хоробро боролися жінки. Жінка сотника Зависного підпалила бочку пороху і вилетіла у воздух. Сімдесять жінок заховалося у печері біля міста. Але польські жовніри відкрили їх і кричали: „Піддайтеся!“ Але жінки відповіли їм вистрілами з рушниць. Тоді Поляки перекопали рів від ріки і залили печеру водою. Всі жінки потонули, але ні одна не віддалася в руки ворогови.
