Німеччиною. З півночі пролягали шляхи з прибалтійських країн (через Володимир і Белз). До цих шляхах із сходу на захід і з півдня на північ проїжджало багато купців і подорожніх, що неминуче сприяло розвиткові міста як великого торгового центру. У Львові оселилось багато купців з інших країн. Тут проживали вірмени, татари, німці, греки, євреї, італійці і т. д.
Високорозвинута була культура міста, яка виросла з коренів культури Древньої Русі. Однак під час ворожих нападів більшість пам'яток духовної і матеріальної культури була знищена і до наших часів дійшло їх мало. Протягом певного часу Львів був столицею Галицько-Волинського князівства. Тут перебували князі (Лев, Юрій I). У 1340 році у Львівському замку знаходилась князівська скарбниця, в якій були дорогоцінні клейноди, оздоблений самоцвітами золотий престол, золотий хрест тощо. Місто мало свій герб, на якому був зображений лев.
У 40-х роках XIV століття почався новий період в історії міста. Після вбивства у квітні 1340 року останнього галицького князя Юрія II Болеслава в місті виникли заворушення проти іноземних купців, головним чином німців-католиків, які користувалися великими привілеями і особливою підтримкою Юрія Болеслава. З цієї внутрішньої боротьби скористався польський король Казімір, який зненацька напав на Львів, захопив замок, пограбував князівську скарбницю і спалив замкові укріплення. Але внаслідок сильного опору львів'ян під керівництвом воєводи Дмитра Детька він змушений був відступити. Лише в 1349 році після смерті Детька, вдруге напавши на Галицько-Волинські землі, Казімір повністю оволодів Львовом.
У 1370—1387 рр. Львів перебував під владою Угорщини, і лише з 1387 року тут остаточно встановилось панування польських феодалів.
Польські королі та магнати проводили національно-релігійну дискримінацію населення на загарбаній ними території. Королівська влада почала оселяти у Львові німецьких та польських колоністів, надаючи їм великі привілеї.
В 1356 році місту було надано самоврядування за магдебурзьким правом, яке передбачало охорону інтересів патриціїв — багатих купців-католиків, що захопили основні посади в органах міського управління — раді міста і судовій лаві.
В місті було створено новий центр (навколо сучасної площі Ринок), укріплений мурами, балтами, валами і ронами. Фактична влада в цій частині міста перебувала в руках багатих німецьких та польських патриціїв. У той же час давній центр княжого Львова почав занепадати і поступово перетворився на передмістя з обмеженими правами в господарському і громадсько-політичному житті.
У 1381 році цей новий район Львова згорів, що уповільнило його розвиток, але ненадовго.
Звичайно, розвиток Львова не проходив рівномірно. В другій половині XV століття в економічному житті міста почався деякий застій, зв'язаний із завоюванням Балканського півострова турками і припиненням торговельних зв'язків зі Сходом.
Негативно позначились на розвитку міста й деякі інші обставини. Так, економіку феодального Львова раз у раз підривали епідемії й пожежі, які взагалі були характерні для середньовічних, густо забудованих і стиснутих мурами міст. З 1287 по 1737 рік у Львові більше 30 разів виникали різні епідемії, від яких гинуло від кількох сот до кількох тисяч чоловік. в 1623 році під час епідемії загинуло 10 тис. чоловік, що становило більше половини всього міського населення[1]. Під час
- ↑ Ł. Charewiczowa. Klęski zaraz w dawnym Lwowie. Lwów, 1930, стор. 48, 72.
