У районі є 45 загальноосвітніх шкіл та 17 шкіл робітничої молоді, в яких на 1967 рік набувало знань 27 220 учнів. Із 1345 учителів району 30 — відмінники народної освіти. У Перевальську діє вечірній гірничий технікум. Всього в районі — 5 міських професійно-технічних та сільськогосподарське училище.
Своє дозвілля трудящі проводять у двох Палацах культури, 34 клубах. До їх послуг ЗО кіноустановок та 55 бібліотек з книжковим фондом 400,4 тис. примірників.
При Палацах культури та клубах діють 260 кружків художньої самодіяльності, в яких бере участь понад 4,5 тис. чоловік. В районі видається газета «Народная трибуна» та 4 багатотиражні газети на шахтах.
Районно відділення товариства «Знання» об’єднує 29 груп, що налічують 500 лекторів. Діють 4 університети культури, університет педагогічних знань, 4 школи атеїзму.
На території району функціонують 13 лікарень, 3 лікарські амбулаторії, 18 фельдшерсько-акушерських пунктів, 30 шахтних здравпунктів, санаторій для хворих туберкульозом. У цих медичних закладах працюють 160 лікарів та 714 чол. середнього медперсоналу.
Велика увага приділяється розвитку спорту. В 4 спортивних товариствах, що об’єднують 63 низових колективи, налічується 25,3 тис. чоловік.
За подвиги на фронтах Великої Вітчизняної війни багато жителів району нагороджено орденами і медалями, восьми уродженцям — О. М. Пікалову, В. Д. Стасюку, О. К. Алгазіну, І. Т. Шапочці, М. П. Радченку, О. В. Дубенку, В. Є. Косинову, М. Ф. Полякову (посмертно) — присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Бригадиру прохідників Комісарівського шахтоуправління тресту «Комунарськвугілля» М. П. Бібко за удосконалення методів праці та організацію швидкісного проходження гірничих виробіток на шахтах Луганської області у 1964 році надано Ленінську премію.
АРТЕМІВСЬК
Артемівськ (до 1921 року Катеринівка) — місто районного підпорядкування Перевальського району, розташоване за 50 км на південний захід від Луганська, за 2 км від найближчої залізничної станції Кипуча. Через місто проходить автомагістраль, що сполучає Артемівськ із промисловими центрами Луганщини — містами Комунарськом, Кадіївкою, Луганськом. Населення — 16,8 тис. чоловік.
Заснування шахтарського Артемівська відноситься до 1911 року, коли поблизу станції Кипуча Катерининської залізниці розпочалося будівництво шахт. Уже у 1913 році тут видобувалося вугілля. Селище, що виросло навколо рудника, отримало назву Катеринівки[1].
Збудований у 1913 році, рудник входив до складу змішаного акціонерного товариства Катеринівських кам’яновугільних копалень. Хазяйнували тут французькі капіталісти, які жорстоко експлуатували гірників. На шахтах Катеринівки робочий день тривав понад 12 годин у задушливій, насиченій вугільним пилом атмосфері, при постійній небезпеці бути скаліченим. За каторжну працю в шахті вибійник одержував від 1 крб. 25 коп. до 2 крб. за зміну. При такому заробітку сімейний робітник ледве зводив кінці з кінцями. Нерідко за тиждень до получки невистачало навіть на хліб[2].
