засновниками якого були Мсциховський, Квятковський та Афенін[1]. Щоб збільшити вивіз вугілля, підприємці будують залізницю від ст. Кипуча та Овраги до вугільних підприємств. У 1906 році на шахтах Селезнівського рудника було видобуто 12921 тис. пудів вугілля[2]. Через рік шахти Селезнівського товариства дали 13995 тис. пудів вугілля. Ведучи конкурентну боротьбу, Мсциховський та його компаньйони прибирають до своїх рук розташовані поблизу дрібні шахти. В 1909 році акціонери купують у спадкоємців підприємця Толстикова рудник разом з 1000 десятинами землі, а також шахти Конжукова. Шляхом випуску акцій на суму 1,5 млн. крб. товариство збільшує основний капітал до 2,5 млн. крб. Річний видобуток у 1909 році становив 14—15 млн. пудів вугілля[3].
На шахтах Селезнівського товариства поряд з постійними робітниками працювало багато сезонних, завербованих у Воронезькій, Курській, Казанській, Рязанській та інших губерніях. Особливо багато захожих робітників було взимку. Жили артілями, по 10—20 чоловік, у тісних дерев’яних бараках і землянках, спали на двоярусних нарах.
Тяжким і виснажливим був шахтарський робочий день, що тривав під землею 12 годин. Вуглевидобуток здійснювався вручну (обушок, санки). Робітник сам рубав вугілля, вантажив його і видавав на поверхню. Ніякої охорони праці чи техніки безпеки не було. За тяжку виснажливу працю робітники Селезнівського рудника одержували від 75 коп. до 1 крб. 40 коп. в день. Цього не вистачало навіть на харчування. Ще гірше було сімейним робітникам. При цьому заробітку вони взагалі не могли звести кінці з кінцями, якщо не мали в сім’ї інших працюючих або якщо дружина шахтаря не мала заробітку від здачі кутка чи від прання білизни одиноким робітникам[4].
На шахтах Селезнівського рудника широко застосовувалась дитяча праця. Заробіток дітей і підлітків був зовсім мізерним. В одній з кореспонденцій до газети про жорстоку експлуатацію дітей на шахтах Селезнівського рудника говорилось: «На сортуванні
- ↑ Луганський облдержархів, ф. 10, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 10.
- ↑ Сборник статистических сведений о горно-заводской промышленности России в 1906 году. СПб., 1909, стор. 411—417.
- ↑ Луганський облдержархів, ф, 10, оп. 1, спр. 1, арк. 8, 10.
- ↑ Г. Д. Бакулев. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна. М., 1955, стор. 219, 225.