Сторінка:Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область.djvu/655

засновниками якого були Мсциховський, Квятковський та Афенін^[1]. Щоб збільшити вивіз вугілля, підприємці будують залізницю від ст. Кипуча та Овраги до вугільних підприємств. У 1906 році на шахтах Селезнівського рудника було видобуто 12921 тис. пудів вугілля^[2]. Через рік шахти Селезнівського товариства дали 13995 тис. пудів вугілля. Ведучи конкурентну боротьбу, Мсциховський та його компаньйони прибирають до своїх рук розташовані поблизу дрібні шахти. В 1909 році акціонери купують у спадкоємців підприємця Толстикова рудник разом з 1000 десятинами землі, а також шахти Конжукова. Шляхом випуску акцій на суму 1,5 млн. крб. товариство збільшує основний капітал до 2,5 млн. крб. Річний видобуток у 1909 році становив 14—15 млн. пудів вугілля^[3].

На шахтах Селезнівського товариства поряд з постійними робітниками працювало багато сезонних, завербованих у Воронезькій, Курській, Казанській, Рязанській та інших губерніях. Особливо багато захожих робітників було взимку. Жили артілями, по 10—20 чоловік, у тісних дерев’яних бараках і землянках, спали на двоярусних нарах.

Тяжким і виснажливим був шахтарський робочий день, що тривав під землею 12 годин. Вуглевидобуток здійснювався вручну (обушок, санки). Робітник сам рубав вугілля, вантажив його і видавав на поверхню. Ніякої охорони праці чи техніки безпеки не було. За тяжку виснажливу працю робітники Селезнівського рудника одержували від 75 коп. до 1 крб. 40 коп. в день. Цього не вистачало навіть на харчування. Ще гірше було сімейним робітникам. При цьому заробітку вони взагалі не могли звести кінці з кінцями, якщо не мали в сім’ї інших працюючих або якщо дружина шахтаря не мала заробітку від здачі кутка чи від прання білизни одиноким робітникам^[4].

На шахтах Селезнівського рудника широко застосовувалась дитяча праця. Заробіток дітей і підлітків був зовсім мізерним. В одній з кореспонденцій до газети про жорстоку експлуатацію дітей на шахтах Селезнівського рудника говорилось: «На сортуванні

1. Луганський облдержархів, ф. 10, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 10.
2. Сборник статистических сведений о горно-заводской промышленности России в 1906 году. СПб., 1909, стор. 411—417.
3. Луганський облдержархів, ф, 10, оп. 1, спр. 1, арк. 8, 10.
4. Г. Д. Бакулев. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна. М., 1955, стор. 219, 225.