добрива, радіоапаратуру, електронні прилади, машини для харчової промисловості, шарикопідшипники, електроустаткування, гідросистеми, будівельні матеріали. Значного розвитку досягли легка і харчова галузі промисловості. Гордістю вінничан є одна з найпотужніших у Європі Ладижинська ДРЕС.
Вінниччина — край високорозвинутого соціалістичного сільського господарства, її образно називають цукровим Донбасом, відзначаючи цим великі заслуги області у вирощуванні цукрових буряків та виробництві цукру. На її ланах вирощується пшениця, кукурудза, успішно розвивається садівництво та ягідництво. Багато колгоспів досягли високого розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва, організовують роботу на науковій основі, стали справжніми академіями передового досвіду.
Трудящі області добилися великих успіхів у галузі освіти і культури. В містах і селах працює широка мережа шкіл, палаців піонерів, будинків культури, клубів, бібліотек, музеїв. До участі в народному мистецтві та художній самодіяльності залучені десятки тисяч народних умільців і аматорів.
Буйний розквіт економіки і культури Вінниччини, як і всієї УРСР в сузір'ї братніх народів Радянського Союзу,— яскраве свідчення переваг соціалізму над капіталізмом, животворності безсмертних ідей Леніна.
За самовіддану працю 148 вінничанам присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Їх імена відомі всій країні. Вони йдуть в авангарді боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму, за дальше піднесення добробуту трудящих.
Урочисто й радісно відзначили трудящі Вінниччини 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Як і всі радянські люди, вони продемонстрували свою тісну згуртованість навколо ленінської партії. Натхнені історичними рішеннями XXIV з'їзду КПРС та XXIV з'їзду КП України, трудящі області наполегливо борються за втілення в життя величних накреслень у справі побудови комунізму в нашій країні.
Книга «Вінницька область» є частиною 26-томної праці «Історії міст і сіл Української РСР», що видається за рішенням ЦК КП України. Вона створена на громадських засадах. У збиранні матеріалів і написанні нарисів та довідок брали участь широкі кола громадськості: викладачі вищих навчальних закладів, вчителі, журналісти, партійні, радянські, комсомольські та профспілкові працівники, краєзнавці, співробітники архівів, культосвітніх закладів, ветерани праці і революційних битв, учасники Великої Вітчизняної війни — всього близько двох тисяч чоловік. Над підготовкою матеріалів працювало 26 міських і районних комісій, 660 робочих груп.
У томі вміщено 55 нарисів про міста, районні центри й найвизначніші населені пункти, 601 довідка про центри селищних і сільських Рад. У матеріалах тому подано відомості про час заснування того чи іншого населеного пункту, первісні поселення на його території, кількісний склад населення, шляхи сполучення, історичні пам'ятки, висвітлюється соціально-економічне і політичне становище трудящих, героїчна боротьба робітничого класу і трудового селянства проти експлуататорів за перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, розповідається про трудові подвиги радянських людей, здобутки в розвитку економіки і культури.
Для зручності користування томом у кінці додаються іменний і географічний покажчики.
Методологічну основу для наукової розробки й написання історії міст і сіл області становили твори основоположників марксизму-ленінізму, рішення з'їздів партії та Пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України.
Під час роботи виявлено, досліджено й використано велику кількість архівних документів Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Інституту історії партії ЦК КП України, Центрального державного архіву Жовтневої революції,
