| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область.djvu/21}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
тримали під контролем майже все Поділля. Тільки з допомогою великих збройних сил польському урядові вдалося придушити повстанський рух. Польська шляхта жорстоко розправилась з його учасниками[1].
З новою силою розгорнувся визвольний рух у першій половині XVII ст. 1612 року спалахнуло велике повстання в Бершаді та навколишніх селах. Тоді ж проти визискувачів виступили міщани й селяни Мацохи, Щурівців та інших сіл поблизу Брацлава.
Рятуючись від експлуатації і нелюдських знущань, селяни тікали у південні степи, до козаків. Втечі набрали настільки масового характеру, що навіть польський уряд змушений був визнати це. В 1615 році сейм прийняв спеціальний закон, який передбачав жорстоку кару за втечі. Але й після цього становище не змінилося.
В боротьбі проти наступу католицизму і полонізаторської політики уряду важливого значення набирали церковні братства. Серед них виділялися Шаргородське, засноване в 1618 році, Немирівське та Вінницьке[2]. Братства турбувалися про піднесення грамотності населення. З цією метою вони відкривали школи. Братські школи були засновані у Вінниці, Немирові. Згодом виникли парафіяльні школи в містах і селах краю. Крім того, в кінці XVI ст. у Хмільнику була відкрита протестантська школа.
18
