повинності відмовилися. Спроба поміщика з допомогою поліції та військового загону примусити селян підкоритися виявилася марною.
Напередодні революції 1905—1907 рр. у Шляховій було 620 дворів і 2771 житель. Куркулям належало 2273 десятини землі, а переважній більшості селян — середнякам і біднякам — 2050 десятин. Землі не вистачало, тому майже все доросле населення Шляхової працювало на бурякових плантаціях поміщика. В роки першої російської революції селяни свій гнів проти сваволі пана виявляли в різних формах: страйкували на бурякових плантаціях, палили гуральню, млин. 1908 року розбили панську економію, забрали в поміщика пшеницю.
До Жовтневої революції Шляхова була одним з найбідніших, відсталих сіл на Поділлі. Понад 90 проц. її населення не знали грамоти. Першу церковну школу в селі відкрили у 1862 році. Тут був один учитель, а в хаті, не пристосованій під шкільне приміщення, навчалось 30 дітей. 1877 року в Шляховій заснували однокласне міністерське училище, яке відвідували 62 хлопчики і тільки 6 дівчаток, в 1897 році почала працювати церковнопарафіяльна школа для дівчат.
З початком першої світової війни розгорнувся антивоєнний рух селян. Запасні Шляхової, призвані до армії, вчиняли наскоки на економію, псували сільськогосподарські машини, знищували реманент. 150 запасних напали на ферму Свідерського, спалили солому, захопили хліб з поміщицького поля[1].
Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила дорогу трудовому селянству Шляхової до вільного і заможного життя. Наприкінці 1917 року в село повернулися з фронтів імперіалістичної війни солдати. Колишні фронтовики-комуністи І. С. Шамрайчук та П. С. Макарчук створили в Шляховій ревком — перший орган революційної влади на селі.
Наприкінці 1919 року кіннотники Г. І. Котовського визволили Шляхову від денікінців, в селі відновилася Радянська влада. На цей час у Шляховій проживало 2757 чоловік. Селянам виділили понад 2 тис. десятин землі, що належала раніше поміщикові.
Влітку 1920 року почав діяти комнезам, який відіграв важливу роль у боротьбі з куркулями, зміцненні Радянської влади, організації бідноти та середняків на відбудову господарства. В січні 1921 року проходили перевибори сільських Рад та вибори делегатів на V Всеукраїнський з'їзд Рад. Виборчим правом тоді користувалися 1542 чоловіка, а 62 — куркулі та їх прихвосні — були позбавлені прав обирати до Рад. На волосний з'їзд Тернівської волості обрали 16 шляхівчан.
Господарське та культурне будівництво в Шляховій здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Куркулі скаженіли й чинили опір Радянській владі. Вони тричі стріляли в першого шляхівського більшовика Івана Шамрайчука, двічі підпалювали його хату.
Шляхівчани мужньо долали величезні труднощі, робили все можливе, щоб відродити господарство, створити економічну базу для його дальшого розвитку. 1923 року село складалося з 706 дворів. Тут був паровий млин, вітряк. Почало діяти сільське споживче товариство. Поступово налагоджувалося медичне обслуговування населення. В селі відкрили початкову школу[2]. Вчителі самовіддано працювали над подоланням культурної відсталості селян. Вони навчали дітей у школі, викладали на курсах ліквідації неписьменності, проводили значну культосвітню роботу в хаті-читальні.
В кінці відбудовного періоду велика увага приділялася розвитку колективних форм господарювання. 1926 року в Шляховій заснували товариство спільного обробітку землі. Перший колгосп організували 1929 року. Головою правління колгоспу ім. Політвідділу обрали С. Я. Запорожця[3]. На початку 1930 року в Шля-
