скеровував всю діяльність підпілля району й Джулинки. Йому доводилось працювати в дуже складних умовах. На початку 1943 року гестапо натрапило на слід джулинського підпілля. Був заарештований і розстріляний Ф. С. Волощук.
У 1942—1943 рр. джулинці допомагали партизанському загону С. О. Печеного та іншим, які проходили через район. У серпні 1942 року група підпільників підірвала в районі Джулинки два залізничні ешелони з пальним і з зерном, награбованим окупантами у населення[1].
З великим нетерпінням чекали джулинці визволення з фашистської неволі, яке несла їм Червона Армія. 11 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту вступили на околицю села. А вже 12 березня Джулинка стала вільною.
Зразу ж після визволення села почалося відродження зруйнованого фашистами господарства. Правління колгоспу ім. Ворошилова вжило заходів щодо підготовки весняної сівби, здачі зерна у фонд Червоної Армії. На своїх зборах хлібороби колгоспу ім. Ворошилова заявили: «Рідна Червона Армія здобуває перемогу за перемогою, очищає нашу радянську землю від німецько-фашистських загарбників. Немає в нас іншого бажання, іншої турботи, як своєю працею підтримувати переможний наступ на фронті, допомогти Червоній Армії остаточно розгромити і знищити ненависного ворога». І колгоспники дотримали свого слова. План посіву ярих того року було виконано на 150 проц.[2] За березень—листопад 1944 року від трудівників Джулинки пораненим у госпіталь було надіслано 4565 посилок.
Зусилля трудящих, спрямовані на відбудову господарства, дали хороші наслідки. Міцніли колгоспи. 1947 року на фермах артілі ім. Ворошилова вже було 130 корів, 160 свиней, 230 овець. Колгосп «13-річчя Жовтня» одержав цукрових буряків по 250 цнт з га. Ланка М. А. Стрельбицької отримала 614 цнт цукрових буряків з га. Налагоджувала роботу МТС. З братніх республік сюди надходила сільськогосподарська техніка. Допомагали й частини Червоної Армії.
Відновили свою діяльність всі заклади культури і охорони здоров'я. Влітку 1944 року в Джулинці почала виходити районна газета «Соціалістична праця». 1 вересня 1944 року відчинилися двері середньої школи, за парти сіло 430 учнів, їх навчало 20 учителів. В 1946 році населення Джулинки методом народної будови відремонтувало будинок культури. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, демонструвалися кінофільми[3].
В 1950 році всі три колгоспи села об'єдналися в один — «13-річчя Жовтня». Це позитивно позначилось на виробничих досягненнях господарства — врожай пшениці становив 25,5 цнт, цукрових буряків — 250,6 цнт з га, а грошові прибутки колгоспу у 1950 році досягли 2696 тис. крб. Колгоспне стадо збільшилося до 770 голів великої рогатої худоби[4].
Зростала технічна оснащеність господарства. Джулинську МТС 1958 року було реорганізовано в PTC. Колгосп «13-річчя Жовтня» придбав 18 тракторів і багато іншої техніки. До артілі перейшло 105 чоловік механізаторів, які раніше працювали в МТС. Господарство міцніло, зростали його прибутки, того року вони становили 7 млн. карбованців.
В 1959 році Джулинський район ліквідували, і Джулинка ввійшла до складу Бершадського району Вінницької області. Цього ж року артіль «13-річчя Жовтня» об'єдналася з сусіднім колгоспом села Берізок-Бершадських у колгосп — ім. Ко-
