заводі. Одним з найголовніших звершень культурної революції була ліквідація неписьменності. Індивідуальні заняття з неписьменними проводили вчителі, робітфаківці, а також учні-семикласники. Багато молоді після закінчення робітфаку і школи стало вливатися до заводських бригад, поповнюючи ряди робітників.
У червні 1941 року війська фашистської Німеччини віроломно напали на нашу країну. 15 липня гітлерівці окупували Ялтушків. Фашисти встановили режим кривавого терору. Вони розстріляли близько тисячі мирних радянських громадян, 120 чоловік сільської молоді вивезли на каторгу до Німеччини. Від рук окупантів загинула П. Я. Буга — передова ланкова, з 1934 року — член ВУЦВК.
Радянські люди не схилили голову перед ворогом. Першу підпільну групу в Ялтушкові організували восени 1941 року. Її очолювали інженер В. С. Банос, старший агроном М. Ченчик, бухгалтер сільського споживчого товариства Г. С. Кришталь. У квітні 1942 року створено ще одну підпільну групу під керівництвом директора школи І. М. Щербацького. До її складу увійшли комсомольці — робітник цукрового заводу Т. Г. Бондар, вчителька Н. Й. Мірчук та ін. Обидві групи підтримували зв’язок з Кам'янець-Подільським підпільним обкомом партії через підпільницю вчительку Г. С. Щербацьку[1]. В лютому 1943 року групи встановили між собою зв'язок. Підпільники розповсюджували листівки, проводили агітаційну роботу, здійснили ряд диверсій. На цукровому заводі вони виводили з ладу агрегати, псували продукцію, вивішували на стінах листівки, які закликали робітників і селян не підкорятися ворогові. Одного з активних учасників підпілля П. М. Гапонова за антифашистську агітацію було розстріляно. В катівнях гестапо загинув В. С. Банос.
Жителі Ялтушкова мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Близько 500 односельців віддали своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. Багато учасників війни уряд нагородив орденами і медалями. З орденами Слави трьох ступенів повернувся додому М. В. Савчук. Бойовий шлях він почав стрільцем-радистом авіаційного полку, захищав Ленінград, брав участь у розгромі німецьких військових кораблів у Балтійському морі, у визволенні Кенігсберга. У повітряних боях М. В. Савчук збив шість ворожих літаків. Закінчив війну лейтенантом[2]. Зараз працює в Ленінградській області. В боротьбі проти німецько-фашистських окупантів прославився полковник Г. К. Остапишин. Він командував підрозділами, які громили гітлерівців під Сталінградом, на Курській дузі, а його батько К. В. Остапишин, учасник повстання проти німецьких окупантів у 1918 році, був членом підпільної групи М. Ченчика. Житель Слободи-Ялтушківської П. У. Багатир удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
25 березня 1944 року після запеклого бою Червона Армія визволила від окупантів Ялтушків[3]. У боях за визволення села загинуло 360 радянських воїнів — представників різних національностей, серед них молодий російський письменник В. Кудрін. Їх поховали у трьох братських могилах. Окупанти залишили по собі руїни й згарища. Вони зруйнували МТС, колгосп, селекційну станцію, культурно-освітні заклади, цукровий завод, устаткування якого вивезли.
Самовідданою працею радянські люди відроджували зруйноване господарство. Робітники, колгоспники та інтелігенція Ялтушкова збирали кошти на танкову колону, вносили продукти у фонд Червоної Армії, допомагали сім'ям фронтовиків й дітям-сиротам. У вересні 1945 року дав першу продукцію цукровий завод. Відбудова його здійснювалася на базі нової техніки, яку надсилали трудящі РРФСР. За роки четвертої п'ятирічки завод перевершив довоєнний рівень виробництва цукру. Зразу ж після вигнання окупантів відновила свою роботу бондарна артіль
