та сільської інтелігенції перетворювався в один з культурних центрів, який мав значний вплив на навколишні села щодо ліквідації неписьменності, підвищення культурно-освітнього рівня населення. За ініціативою комуністів робітники цукрового заводу взяли шефство над селами Підлісним Ялтушковом, Слободою-Ялтушківською і Біличиним. Вони допомагали в організації й роботі хат-читалень, лікнепів, проводили читки газет, виступали з доповідями і лекціями[1].
У березні 1923 року Ялтушків став райцентром Могилів-Подільського округу. За даними 1924 року, в Ялтушкові налічувалося 681 господарство, мешкало 3547 чоловік[2]. В центрі розміщувалися всі районні організації. Діяли промислове й споживче товариства.
Радянська влада змінила становище селян. Вони не лише одержали землю, а й назавжди звільнилися від експлуатації поміщиків і куркулів. Для забезпечення селян сільськогосподарським реманентом наприкінці 1920 року створено прокатну станцію, в 1924 році — сільськогосподарське кредитне товариство і товариство бурякосіяння. Перший колгосп у Ялтушкові організувався восени 1928 року з 16 сімей, що жили в центрі містечка. Очолив його М. Т. Котик. Наступного року утворилася сільськогосподарська артіль на околиці. Незабаром вони об'єдналися в один колгосп — «Серп і молот». Головою його обрали двадцятип'ятитисячника В. О. Ющенка — комуніста, робітника з Донбасу. Трудівники цукрового заводу й бурякорадгоспу подавали велику допомогу в організаційно-господарському зміцненні артілі, вони постійно ремонтували колгоспний реманент. 1932 року в колгосп прибула група демобілізованих червоноармійців, направлених райкомом партії. В організаційному й політичному зміцненні колгоспу велику роль відіграли Ялтушківська МТС і її політвідділ, створені в 1932—1933 рр. Радянський уряд високо оцінив самовіддану працю ялтушківських механізаторів. 1937 року МТС нагороджено орденом «Знак Пошани», в 1939 році вона взяла участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Застосування техніки, дотримання агротехніки в обробітку посівів стали основою вирощування високих врожаїв зернових і цукрових буряків. У 1937 році ланка Ф. М. Сесюк з колгоспу «Серп і молот» зібрала по 506 цнт цукрових буряків з гектара. Це була перша п'ятисотенниця в районі[3]. Напередодні Великої Вітчизняної війни Ялтушківський колгосп об'єднував 660 селянських господарств. Артіль мала 4 тваринницькі ферми, птахоферму. Колгоспний цегельний завод забезпечував цеглою артільне будівництво.
Примножували трудову славу Ялтушкова робітники бурякорадгоспу — тваринники, рільники. У 1940 році доярки Г. Бадена і K. Кулевич надоїли від кожної з 18 закріплених за ними корів по 4 тис. літрів молока.
В роки першої п'ятирічки було здійснено реконструкцію Ялтушківського цукрового заводу. Партійна організація заводу проводила велику політико-виховну роботу серед робітників, добилася закріплення постійних кадрів, створення умов для роботи раціоналізаторів, організації соціалістичного змагання. Вже в 1937 році 105 виробничників стали стахановцями. У травні 1941 року з 1133 робітників було 240 стахановців. За сезон 1938/1939 року ялтушківські цукровики виробили 123 060 цнт цукру-піску і 216 435 цнт рафінаду. Це був рекордний довоєнний виробіток. За виробничі успіхи директора цукрового комбінату І. П. Жадана удостоєно ордена «Знак Пошани», обрано депутатом Верховної Ради УРСР. Ударно працювали в цей час залізничники під'їзної Ялтушківської заводської колії.
Роки довоєнних пятирічок залишили помітний слід у культурному житті Ялтушкова. В 1928 році тут розпочав роботу робітфак Київського інституту харчової промисловості, працювали 2 семирічні школи, одну з яких 1934 року перетворено на середню. Збудували кінотеатр на 350 місць, великий клуб на цукровому
