у пергаментних документах цього часу. У розглядуваний період при сиглах писарі застосовували різні знаки скорочень або вживали їх без знаків. Сигли вживають здебільшого для частовживаних слів: гріш, він є, отець, пан, староста і т. п. Це дещо полегшує їх розшифрування. Зважаючи на те, що іноді писарі застосовували сигли довільно, часто лише шляхом порівняння слів у різних судових записках можна прочитати ту чи іншу сиглу.
При суспенсії слів у XIV — на початку XV ст. помічаємо незначний процент виносних літер. Це явище пізніше відмирає, і виносні літери вживаються при контракціях. Складова суспенсія[1], коли при скороченні слова зберігаються початкові літери складів даного слова, — явище дуже рідке в наших текстах.
Із контракцій як способу скорочення слова застосовується переважно чиста контракція (тобто контракція, при якій зберігається одна або кілька літер з початку та з кінця слова), рідше — мішана контракція.
Виносні літери, які можна зарахувати до контракції, в судових актах та пергаментних грамотах вживаються в кінці, як виняток — в середині слова. Переважно виносяться літери «m», «o», «t». Нами засвідчено винесення від однієї до чотирьох літер (наприклад, purificaonis — purificationis — очищення).
Спеціальні знаки, які мають чітке визначення, досить поширені в наших документальних матеріалах. Найбільш поширені з них: а) знаки, що заміняють «con» та «us»; б) знак у вигляді цифри 7 — заміняє «et», особливо у актах та грамотах більш раннього періоду; в) спеціальні скорочення літеросполучень, що починаються на «p» та «q»; г) знак на означення сполучення «rum» та ін.
У XVI ст. засвідчуються неправильне вживання досить поширеного скорочення «pro» та здегенеровані знаки скорочень при прийменниках та префіксах з початковою літерою «p», які зазнали суттєвих змін. Слід зазначити комбінацію виносних літер та спеціальних знаків, які виносяться разом з ними.
Питання кількості скорочень на сторінці входить в характеристику письма і говорить про загальний напрям його розвитку[2]. Як правило, пергаментні грамоти розглядуваного періоду, незалежно від того, як вони написані — дипломатичним письмом чи курсивом, — у кількісному відношенні мають менше скорочень, ніж чорнові, зроблені наспіх записки гродських та земських судових писарів. У деяких грамотах скорочень дуже мало[3]. Кількість скорочень залежить від того, для якої мети призначався документ чи запис, а не від бажання заощадити матеріал. Загальновідомо, що в XV ст. пергамент був дорожчий від паперу, проте скорочень в пергаментних документах менше, ніж у паперових. Заощадження часу чи традиція — ось два фактори, від яких залежить уживання абревіатур у XV–XVI та пізніших століттях.
Який процент абревіатур серед загальної кількості слів в окремих актових записах? Для ілюстрації порівняємо ряд записів з кінця XIV та першої половини XV ст. У записі № 13 найдавнішої книги Львова (стор. 3) на 62 слова вживається 33 скорочення; у записі № 244 (стор. 50) на 37 слів — 28 скорочень (рука іншого писаря); у записі № 248 (стор. 51) на 43 слова — 27 скорочень (рука, як у № 244); у записі № 638 (стор. 149) на 38 слів — 20 скорочень (рука третього писаря).
У записах курсивом за 1427 р. сяноцької земської книги[4] (стор. 46) на 105 слів ужито 50 скорочень; на цій же сторінці у записі рукою іншого
- ↑ W. Semkowicz. Paleografia łacińska. Kraków, 1951, стор. 465.
- ↑ С. С. Неретина. Из истории каролингского минускула в Северной Франции в середине IX в. — СВ, в. 29, М., 1966, стор. 197.
- ↑ ЦДІА УРСР у Львові, ф. 131, оп. 1, спр. 62.
- ↑ Там же. ф. 16, оп. 1, спр. 1.
