Протягом XV—XVI ст. жалувані грамоти, як і інші маєткові акти, зазнали певної внутрішньої і зовнішньої еволюції.
Давні жалувані грамоти мають порівняно короткий текст. Вони будувалися за певною формулою, яка зберігалася в своїй основі і пізніше. Грамоти починалися з імені та титулів великого князя литовського та польського короля. Після цього називалося прізвище, станова приналежність та державні посади особи, якій надавався маєток. Вказувалося, з якої причини видавався документ і земля — на прохання феодала («бил чолом и просил») чи з ініціативи самого монарха в нагороду за службу або як дарунок.
В «листі» обов’язково зазначалися умови, на яких надавався маєток. Ряд «листів» обумовлює пожалування землі обов’язком виконувати певний вид військової служби, який переходив і на спадкоємців маєтку[1].
Більшість жалуваних грамот, особливо XV—XVI ст., надавала право володіти маєтком «вечно», «вечисто» і «непорушно» не тільки тим, кому пожалуваний маєток, а й їх «дети», «щадком», «наместком», «будучим». В склад формули жалуваної грамоти входив також перелік широких прав власника на одержаний маєток з невеликими змінами такого типу: «Имеет то держати и поживати, волен продати и заставити, отдати, заменити, на свои лепшие пожитки обернути он и его дети и наместцы»[2]. Нагороджений маєтком міг також «собе полепшивати и росширивати, осадити и примножити».
Жалувані грамоти, як правило, містять більш або менш детальний опис наданого маєтку. Оригінали цих грамот, як дуже цінний документ, писалися на пергаменті, а з XVI ст. нерідко й на папері, на одному боці. Іноді за розпорядженням короля або на прохання пожалуваного ці грамоти записувалися в книги Литовської метрики, які названі в документах «книгами коронної канцелярії», і скріплювалися печаткою.
В XVI ст. набрав поширення запис тексту оригіналів різних маєткових актів, в тому числі і жалуваних грамот, до гродських і земських книг. Перенесення тексту маєткового акта в гродські та земські книги робилося на прохання власника маєтку. Перенесений текст називався в книгах «записом». Перед ним, як правило, записувалась дата, назва місцевого «уряду» та прізвище і посада його служителя, якому пред’являлись документи на запис, а також прізвище, державна посада (якщо така була), станова приналежність власника маєтку, зміст його прохання та розпорядження «уряду» про «запис». Оригінали маєткових актів подавалися для запису в гродські і земські книги з метою довести про них до відома місцеві власті, а також
