ономастики[1]. Куди віднести працю В. В. Грабовецького, який зібрав назви повстанців проти феодального гніту на Україні?[2] Ні та, ні друга праця не вкладається в згадане на початку статті коло питань ономастів, визначених В. Ташицьким, але для історії агротехніки, історії класової боротьби збирання та науковий аналіз подібних назв, безперечно, важлива справа. Зовсім неясні перспективи історичної мікроономастики, оскільки мова про неї в колах істориків досі не піднімалася. Ще немає жодного методологічного посібника для тих, хто займається або хоче зайнятися ономастикою або якоюсь з її галузей.
Лише в процесі вдумливої праці по узагальненню досвіду вчених, які використовували і використовують ономастичний матеріал, у процесі збирання і систематизації антропонімів, топонімів, гідронімів і т. д. виростуть кадри спеціалістів з даної галузі науки. У зв'язку з цим, на нашу думку, вже слід визначити відповідну тематику для кандидатських і докторських дисертацій і таким чином зробити підготовку кадрів ономастів частиною загальнодержавного плану роботи українських істориків.
В статье отмечается важное значение ономастики при изучении всех периодов истории человеческого общества. Подчеркивается особая ценность ономастики для исторического исследования в тех случаях, когда ученые не располагают в достаточной мере другими источниками.
Автор указывает на то серьезное внимание, которое уделяется вопросам ономастики представителями общественных наук в дружественных социалистических странах, на явное отставание в этом отношении советской историографии.
Обязательными условиями успешного использования ономастики в исторической науке автор считает, с одной стороны, глубокое уяснение ее возможностей как вспомогательной науки, а с другой — сотрудничество историков с представителями других общественных наук. По мнению автора, ономастические исследования необходимо ввести в государственный план работы историков.
