прямої і нещадної, вкладено в такі прізвища, як Максим Гадюка, Кіндрат Крисенко, Гнат Собаченко, Гриць Гадючка, Кость Пацюк, Іван Самоїд, Явтух Шкура.
Що може бути об'єктивнішого за ці свідчення! Хтось, колись, десь, невідомо за яких умов кинув слівце, яке мало під собою підстави. Минають роки, десятиріччя, сторіччя, а прізвище, назва населення, як пісня, живуть своїм життям, розкривають людям свій зміст, ті думки, настрої, переживання, що несли в грудях трудящі маси українського люду.
Ми тут побіжно сказали про ономастичне багатство документів, подібних до «Переписних книг» 1666 р. Та не завжди ономастичний матеріал міститься в такій зручній для дослідника концентрації. Часто треба докласти попередньо величезних зусиль, щоб зібрати такий матеріал. Так, наприклад, стоїть справа з топонімами, які вказують на наявність в минулому широко розвинутої залізорудної промисловості на півночі України на базі болотних руд. Топоніми Рудня, Рудківка, Руда, Рудка, Димарка, Димер, Висока Піч, Мала Піч, Гамарня вченим довелося збирати поодинці по численних опублікованих і неопублікованих документах, а також з довідників про адміністративно-територіальний поділ УРСР. Нанесені на сучасну географічну карту топоніми показали сотні поселень, що виникли біля залізорудних промислів протягом XVII—XVIII ст. Ці поселення тягнуться широкою смугою від чернігівського Полісся через Київщину, Волинь, Західну Україну до Карпат[1].
Таким чином, сьогодні уже цілком очевидна необхідність організації роботи по збиранню ономастичного матеріалу відповідно до тих наукових проблем, які стоять перед істориками. У цьому зв'язку потрібно відзначити працю Ю. О. Карпенка з описом назв населених пунктів гірських районів Чернівецької області. Автор вважає за необхідне супроводжувати подібні праці як лінгвістичними, так і історичними коментарями, а також списком джерел топонімів[2]. Певно, до роботи такого роду в різних районах УРСР слід би залучати студентів історичних факультетів, лаборантів, молодших наукових працівників.
Звичайно, як і в кожній новій справі, в заняттях ономастикою є ще чимало неясного, зокрема щодо кола інтересів представників ономастики як допоміжної історичної дисципліни. Неясно, наприклад, чи відносяться до компетенції ономастів усі назви різних агрикультур; чи слід віднести працю Дзендзелівського по збиранню різних назв кукурудзи на Закарпатті до
