соціально-економічна історія українського народу в світлі записаних у 1666 р. прізвищ. Наявність процесу майнової диференціації підтверджують тут такі прізвища: Супряга, Торбенко, Бобиль, Безштанько, Голий, а також прізвища їх соціальних антиподів — Поборчого, Дуки, Череваня, Богаченка та ін.
Масштаби селянських втеч, переселень і міграції, викликаних масовим покріпаченням феодально залежного люду, проглядають, наприклад, у поширених на території Полтавщини прізвищах, які вказують на походження людей з інших місцевостей України. Це — Барашівський, Білиленко (Барашівка і Білилівка — містечка на Житомирщині), Білоцерківський (Київське воєводство), Брацлавський (Брацлавське воєводство), Корсунський, Криловський, Слобожанець, Трипільський, Подільський, Медвинський, Коростишівець, Чигириндубровський та багато інших прізвищ, які, безперечно, з'явилися в результаті втеч і переселення людей. Чимало доказів дають «Переписні книги» і про міграцію населення на території самої Полтавщини. Як відомо, втікачі з панських маєтків, де умови життя ставали нестерпними, селилися в новозасновуваних селах, містах і містечках інших панів, але на умовах певних полегкостей, тимчасових «слобід», про що і свідчать численні Слобідки, Слобожани, Слободища, а також відповідні прізвища селян — Слободяник, Слобожан, Слобідський та ін.
У списках населення Лівобережної України 1666 р. є чимало людей неукраїнського походження. Найчастіше зустрічаються прізвища поляків і росіян. Раз у раз зустрічаються селяни з такими прізвищами, як Поляк, Лях, Мазур, Мазуренко, Москвит, Москаль, Москаленко, а також Німець, Шведський, Циганенко, Сербин, Чех, Калмик, Литвин, Латиш, Волошин, Венгерченко. Довгу і сувору історію боротьби з турецько-татарською агресією, часи затишшя і проникнення турецько-татарського етнічного елементу на Україну вбачаємо у прізвищах Турчин, Турченко, Турчинець, Ординець, Татарчик, Татаренко, Галерник, Мурзин, Шендирей, Султаненко, Касименко.
Продумано виписані і згруповані прізвища ремісничого походження стають своєрідною виробничою енциклопедією. Не зупиняючись на особливо поширених на Україні прізвищах Швець, Коваль, Кравець і т. д. з усіма варіаціями закінчень на -енко, -ук, -чиха, що вказують на приналежність прізвища синові або жінці господаря, назвемо деякі менш звичні для нас, але характерні для України XVII ст., а саме: Байдашний (від слова байдак — річкове судно), Богомаз (іконописець і взагалі художник), Рудомет (від слова руда, кров; рудомети лікували людей кровопусканням); Врач, Цирульник і Костоправ засвідчують певний поділ праці, якого не було в ранній феодальний період. Поруч з прізвищем Оболонник стоїть прізвище Скляр, що вказує на одночасне існування як ремісників, що затягували
