ській дисертації[1]. У 1666 р. російський уряд зробив спробу взяти на облік все лівобережне населення України із зазначенням занять, майнового і соціального становища. Так з'явились «Переписні книги». Кожна сторінка цього документа рясніє десятками імен і прізвищ найрізноманітнішого походження. У кожному з них відбита якась риса, частинка, ознака, звичай з життя тогочасних людей, а часом і цілі історичні процеси та явища. В плетеві прізвищ, як у дзеркалі, відбилася соціальна, економічна і політична структура феодального суспільства України ХѴІІ ст., природні умови життя, весь світ, що оточував людину.
Виписані з опублікованої частини «Переписних книг» на окремі картки прізвища та географічні назви ми згрупували так: прізвища і назви, що походять від назв 1) місцевостей, 2) тварин, 3) птахів, 4) комах, 5) риб, 6) рослин і дерев, 7) частин людського тіла і його вад, 8) рис характеру, 9) соціального походження, 10) знарядь виробництва, 11) спеціальностей, 12) хатнього начиння, 13) страв, 14) музичних інструментів. У кожну групу ввійшло по кілька десятків назв і прізвищ, які дозволяють в тій чи іншій мірі судити про життя українських селян і міщан у XVII ст. Так, про заняття переважної більшості жителів України свідчать численні прізвища, що походять від назв сільськогосподарського реманенту, агрикультур та садівництва (серед них особливо поширені — Сошенко, Леміш, Плужний, Бороненко, Жерновець, Чепіженко, Люшниченко, Квач, Мазницький, Хомутенко, Лопатенко, Житний, Пшеничний, Гречко, Часник, Перець, Цибуля, Овсянко, Оріхів, Вишенський, Слива).
Ледве не весь комплекс домашнього спряту, одягу, їжі селянина можна пізнати в таких прізвищах: Діжченко, Мисник, Ложечник, Щебрик, Сковорода, Прядка, Ткаченко, Товкач, Макогон, Решітко, Бриль, Сороченко, Штаненко, Постіл, Чобітко, Кожухівський, Гунька, Шинка, Борщ, Таранець, Галушка, Книш, Вареник, Саламаха, Куличенко, Кисіль, Гречаник, Бублик, Кваша, Ковбаска, Паляниця, Сивуха, Толокняник, Чайний, Ягодиченко, Сластьоник, Коржик і багато інших.
Віковічні поневіряння, злидні і стихійні лиха відбилися в таких назвах поселень: Голе, Гольці, Голтва, Голендри, Обдиранка, Кривохатки, Недогарки, Погоріле та ін. Згадаймо принагідно думку словацького вченого Й. Станіслава про те, що кожна географічна народна назва це ціла соціально-економічна монографія, тільки в скороченні[2], і подивімось, як виглядає
- ↑ В. А. Романовский. Очерки по истории государственного хозяйства Украины XVII в. — Державна публічна бібліотека ім. В. І. Леніна в Москві, відділ рукописів.
- ↑ J. Stanislav. Stav toponimickeho študia na Slovensku. — «Jazykovedny sbornik», 1-2, № 5-8. Turč-Martin, 1947, стор. 494-497. (Доповідь на 11 Міжнародному топонімічному конгресі, Париж, 1947).
