тунку, з одним і тим же водяним знаком: трьохрамерний щит, а на ньому два ключі навхрест. Цей папір мав поширення на Україні в 30-40-х роках ХѴІІ ст.[1]
Таких книг, напевно, було кілька, бо один примірник мав зберігатись у Варшаві, а інші — на Україні. З них збереглася лише та, що була надіслана до Варшави. В листі до короля Б. Хмельницький 10(20) березня 1650 р. серед інших питань відзначав таке: «Посилаємо в. к. м. військові реєстри з проханням, щоб, коли за обліком у Зборівських пунктах буде більше людей, тоді в. к. м., як наш милостивий пан, зволь зі своєї ласки на це не звертати уваги, бо і так у підрахуванні війська ми мали великі труднощі»[2]. В наказі послам, які їхали до Польщі і везли реєстр, в п'ятому пункті зазначалося, що згідно з королівськими вказівками надсилаються реєстри, скріплені гетьманським підписом і військовою печаткою. Зважаючи на те, що такий реєстр не до вподоби сенаторам і шляхті, гетьман просив короля захистити його[3].
В королівській канцелярії порахували записаних до реєстру і відзначили, що всіх реєстрівців 40 447 чоловік, тобто більше встановленої угодою кількості. 2 травня 1650 р. король в своєму листі Б. Хмельницькому писав, що одержав новий реєстр Війська Запорізького. Доручив переглянути, «однак ми ще вимагатимемо, щоб в ньому було зроблено виправлення»[4].
Події склалися так, що реєстр не був затверджений сеймом. Та і на Україні не могли погодитися з тим, що було записано в ньому. Київський воєвода А. Кисіль в своєму листі Б. Хмельницькому 17 квітня 1650 р. нагадував ті часи, коли Війська Запорізького бувало по кілька або кільканадцять тисяч. Зараз за угодою встановлено 40 тис., але козаків фактично є в три рази більше[5]. Як показали події наступних років Визвольної війни, це не було перебільшенням.
Життя завжди вносить суттєві поправки до тих чи інших планів, заходів. Так було і з козацьким реєстром 1649 р. Однак те, що зафіксовано в цьому документі, дає можливість говорити про козацтво, його склад конкретніше.
Назване видання реєстру Війська Запорізького 1649 р. не зовсім досконале, з багатьма пропусками і неточностями у розшифровці імен. Ним важко користуватися, бо прізвища та імена подано в рядок, а не стовпчиком, як в оригіналі. В свій час це видання було значним явищем в науці і результатом плідної діяльності О. Бодянського. Проте зараз воно стало бібліогра-
