Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 2 (1966).pdf/146

Ця сторінка вичитана

ська, Кропивенська, Галянська, Краснянська, Гурівська, Корибутівська. На заході він мав кордон з Переяславським полком; крайні сотні — Галицька, Дівицька, Прилуцька. На сході межував з Миргородським полком; пограничні сотні — Корибутівська, Голенки, Кропивенська, Сріблянська, Варвинська.

Прилуцький полк поділявся на 20 сотень, які були в 15 містах.

Варвинські сотні, дві м. Варва. Галицька сотня — м. Гадиця. Голянська сотня («сотня Горлюнская») м-ко Голянці (теп. Голінка). Городенська сотня — м. Городня, не згадується в 1654 р. Гурівська сотня — с. Гурівка (теп. Юрівка) в 1654 р. не згадується. Дівицька сотня — м-ко Дівиця (теп. Велика Дівиця), в 1654 р. не згадується. Іваницька сотня — м-ко Іваниця. Іченські сотні (дві) м-ко Ічня. Корибутівська сотня — м-ко Корибутів. Краснянська сотня — м-ко Красне (теп. Красний Колядин)[1]. Кропивенська сотня — с. Кропивна, не згадується в 1654 р. До сотні належало Липове (козаки «липовчане»). Монастирська сотня — м-ко Монастирище. Переволочинська сотня — м-ко Переволочна. Прилуцькі сотні (чотири) м. Прилука; три сотні названі прилуцькими, четверта по імені сотника Шкуратова. Сріблянська сотня — м-ко Срібне.

Уманський полк

Границі Уманського полку в 1649—1654 рр. [1, 138—147] були такі.

На заході межа йшла Қальницьким (Винницьким) і Браславським полками; крайні міста тут — Іванків (?), Цибуліз, Івангород, Вербич, Кисляк, Ладижин, Соболівка, Кирилівка, Бершадь, Романівка, Демівка. Гранична межа проходить в районі річок Собі і Богу.

На півночі і північному сході сусідив у 1649 р. Білоцерківський, у 1654 р. — Паволоцький і Білоцерківський полки; крайні міста з цього боку — Цибулів, Бузівка, Буки, Маньківка.

З півдня межі полку доходили до степу і були дуже нерівні. Далеко на південь іде вузький клин від браславської границі по р. Удич; найдальшими південними поселеннями тут є Демівка, Романівка і Бундурівка на річках Савранці і Яланці.

У східній частині полкової території найбільш віддалені Уманська сотня і приналежні до неї Псарівка і Сушківка в районі р. Ятрані.

У 1649 р. Уманський полк мав 14 сотень.

Бабанська сотня [I, 138][2] — м. Бабани (теп. Старі Бабани),

  1. На картах Боплана позначений як Красне; пор. Кордт. Материалы по истории русской картографии, т. II, карта II.
  2. Помилково «сотня Дабанская».