Вікіджерела

Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 2 (1966).pdf/137

Ця сторінка вичитана

дане 1654 р.; до сотні належало, мабуть, м-ко Войтівці, згадане 1654 р. Ометинська сотня — м. Ометинці, в 1654 р. не згадується. Погребиська сотня — м. Погребище, в 1654 р. належить до Паволоцького полку. Прилуцька сотня — м. Прилука, в 1654 р. є між «пустими городами» (теп. Стара Прилука). Рахнівська сотня — м. Рахни при впадінні р. Білки у Соб, згадане 1654 р. Терлицька сотня — Терлиця, згадана в 1654 р. як м-ко Стерлиця. До сотні належали, певно, м-ка Городок, Левуха і Савастіянівка, згадані 1654 р. Тетіївська сотня — м. Тетіїв, у 1654 р. належить до Паволоцького полку.

В 1654 р. на території Кальницького полку, включеній у Паволоцький полк, згадуються також м. Джунків (теп. Дзюньків) і Кошів.

Волинський полк

Про Волинський полк можна говорити тільки з застереженням: він не вийшов із стадії початкової організації. В межах Волинського воєводства застави Запорізького війська були ще перед Зборівським договором. Так, в березні 1649 р. полковник Герасим Яськевич як «гетьманський намісник» перебував у Звяглі[1]. За Зборівською угодою козаки не допускались на Волинь. Але під кінець гетьманства Б. Хмельницького, коли були надії на повний розгром Польщі, українські війська знов зайняли пограничну полосу Волині. Докладніші звістки про це маємо з початку гетьманства Виговського: тоді козацькі залоги були в містах Степанець, Гоща, Межиріч, Корець, Остріг, Полонне, Заслав, Старий Константинів[2], тобто переходили на лівий берег Горині[3]. Але точніших звісток про поділ полку не маємо, не зустрічаємо навіть титулу волинського полковника.

Канівський полк

Невеликий Канівський полк 1649 — 1654 рр. [1, 60—78; II, 239, 295, 306; II, 30] знаходився між Білоцерківським, Київським, Переяславським, Черкаським і Корсунським полками. Крайніми містами його були Стайки, Ржищів, Терехтимирів, Канів, Бубнів, Межиріч, Маслівка.

 
  1. ↑ Лист Яськевича від 9 марта 1649 р. — А. Grabowski. Ojczyste spominki, т. I, стор. 16.
  2. ↑ Памятники, изданные временной комиссией для разбора древних актов (далі — Памятники...), т. III, стор. 198—200, 203—204.
  3. ↑ Юрій Хмельницький у записці до царя (травень 1660 р.), пише, що ці місцевості належали до України на основі Зборівської умови: «А починається тая зборовская границя окресленая от ріки Горени і от міста Острога; теди Острог, Заславль, Гюща граничат от Волиня». — Бантиш-Каменский. Источники малороссийской истории, т. 1, стор. 124.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Історичні_джерела_та_їх_використання._Вип._2_(1966).pdf/137&oldid=346844