Молдавським князівством; від Рашкова відступала на північ до Чачальника.
В Уманському полку на півдні були сотні з осідками: Романівка, Бершадь, Соболівка, Івангород, Умань, Бабани, Іванка. Полкова територія доходила до Саврані і Богу (теп. Буг), потім повертала далеко на північ на рівень Умані.
У Білоцерківському полку на півдні — Шавулиха; в Корсунському — сотні в містах: Қальниболото, Ольшаний, В'язовок; у Чигиринському (на правому боці Дніпра) — Орловець, Баклій, Сміла, Жаботин, Чигирин, Крилів. У цілому — це лінія Умань-Чигирин.
Уся границя від Дністра до Дніпра йшла степами, тільки в деяких місцях доходила до таких річок, як Саврань, Бог, Удич, Ятрань, Вись, Цибульник. У двох місцях границя перетинала відгалуження Чорного шляху на південь від Умані і Чигирина.
На лівому боці Дніпра Чигиринський полк має сотні в містах Кременчук і Поток, Полтавський полк — Кобеляцьку і Полтавську.
У вказаних вище сотнях знаходились крайні південні оселі території Запорізького війська. Далі починалися безлюдні простори, що відмежовували козацьку територію від володінь Криму й Туреччини. Серед степу були ще дві українські твердині — Кодак і Запорізька Січ. Кодак, добутий козаками після довгої облоги в 1648 р., залишився і надалі степовим фортом, в якому стояла невелика застава в 400 чоловік [II, 441, 452, 476, 484]; в часи загрози з боку татар його підкріплювали більшими силами [1, 697 (1654 р.)].
Річка Самара належала до Терехтемирівського монастиря [II, 442].
Запорізька Січ на Микитиному розі була також твердинею, до якої висилали застави поперемінно з різних полків; кошового призначав гетьман [II, 442, 476]. Запоріжжя втратило своє давнє значення відтоді, коли більшість козацького війська переселилася на «волость». Не чуємо нічого про те, чи біля Січі були які-небудь оселі, і, навпаки, відомо, що Богдан Хмельницький не дозволяв козакам переходити на Запоріжжя [1, т. 14, стор. 565, (1655 р.)]. Якийсь час козаки тримали в своїх руках Аслан Кермен (Іслам-городок) при Таванському перевозі на Дніпрі, але в 1653 р. Хмельницький уступив його Криму [II, 57).
Територія Війська Запорізького. З поданого огляду видно, що основу козацької території становили Київське, Браславське і Чернігівське воєводства, визначені за Запорізьким військом Зборівською угодою 1649 р. у 1649—1654 рр. відбувалися деякі зміни кордонів цієї території, але козацька влада установилася на території цих трьох воєводств. остаточно
