Те, що городок Вишневецького знаходився дуже близько від Кічкаської переправи і заважав нею користуватись, видно навіть з того, що ординці залишили її.
У 1594 р. «найбільш звичайна і відома із татарських переправ» була вже не Кічкаська, а Таволжанська, біля якої постійно знаходилось «багато маленьких татарських човнів, зв'язаних із хворосту і кругом обтягнутих шкірою»[1]. Доцільність переводу переправи була визнана настільки безперечною, що при цьому не порахувалися ні з великим віддаленням нової переправи від Криму, ні з майже вдвоє більшою шириною Дніпра на новому місці.
Але в якій частині острова Хортиці або мису Вишневецький збудував свій городок? Ні королівські грамоти і листи, ні записки і щоденники сучасників не дають відповіді на питання. Для розв'язання його насамперед необхідно встановити, яким він був, що являли собою його оборонні споруди?
В історичній літературі Хортицьке укріплення називається по-різному: і замком, і городком, і окопом. Нам здається, що всі ці назви служили для позначення окремих характерних особливостей одного і того ж об'єкта, але з різних точок зору визначали його основне призначення.
Замок — це польсько-литовська назва воєнної споруди, яка щось запирала, була перепоною для чогось, прикривала кудись доступ (в даному випадку — підходи до Кічкаської переправи); городком укріплення називали тому, що так на Русі називалися всі поодинокі огороджені прості укріплення, в яких знаходилися озброєні загони; окопом його називали козаки. Цим же словом позначали всяке прямокутне земляне або інше укріплення із захисних валів, у якому можна було сховатися при раптовому нападі ворогів.
Те, що Вишневецький міг звести тільки тимчасове, просте земляне укріплення, підтверджується такими фактами. Будівництво «замка» було завершене в дуже короткий строк, але зводили його не спеціалісти градобудівники, а служебники князя[2]. За останні дев'яносто років археологічних розкопок і досліджень в районі Хортиці не знайдено ніяких слідів кам'яних стін, фундаментів, будівель або будь-яких інших споруд. Нарешті, побудована через 75 років після Хортицького «замка» вже не тимчасова, а постійна польсько-литовська кріпость Койдак-Линевська оборона, призначенням якої було «пристойнішим способом усмирити козаків і привести їх до кращого
