Сторінка:Історичні джерела та їх використання. Вип. 2 (1966).pdf/117

Кічкас у той час вже був добре відомий як місце найзручнішої переправи через Дніпро, якою користувалися не тільки кримські ординці і литовські загони, а й низовики з Томаківської Січі і черкаські козаки.

Московський цар Іван Васильович Грозний, одержавши у березні 1556 р. повідомлення про підготовку нового татарського набігу на Русь, послав з Путивля дяка Ржевського із загоном козаків і московських стрільців «под улусы Крымские и языка добывати»^[1]. На Дніпрі до Ржевського «пристали литовские люди, атаманы черкасские, Млинским зовут, да Михайло Янкович (Есковичь), а с ним триста человек каневских черкес. И дьяк, а с ним казаки и литовские отаманы, ходили под Ислам Кирмень, и тут кони и многую животину отгонили; да пошли под Очаков. И у Очакова острог взяли, и турков и татар побили и языки поймали. И по Заднепровью по литовской стороне вверх пошли»^[2].

У розвідувальному поході дяка Ржевського литовський король побачив загрозу цілісності своїх південних рубежів та володінь, а головне можливість посилення впливу Росії на низових козаків з Січі.

Намагаючись не допустити закріплення Івана Грозного на низу Дніпра і бажаючи створити Литві опорний пункт для боротьби з Кошем запорізьких козаків, який у той час знаходився на Томаківському острові^[3], король Сігізмунд-Август дорччив одному з найбільших феодалів князю Дмитру Івановичу Вишневецькому збудувати за порогами «городок» і нести в ньому «сторожу польную»^[4]. На «залогу» — гарнізон того городка — покладалася не тільки боротьба з московськими козаками, що «на Днепре все перевозы залягли»^[5], — вона, крім того, служила і для «гамування» черкаських козаків, які «не ворочаються до наших, литовських, городов, але з московскими идут и шкодят»^[6].

Відверто повідомляючи перекопського хана про справжню причину зведення нового укріплення на кримсько-литовській границі біля острова Хортиці, литовський король завіряв його, що воно збудоване не проти Кримської орди, а на випадок «кгды какой выступ от лихих людей зложейским обычаем станется»^[7].

 

1. Летописец русский (Московская летопись). Подготовил к изданию А. Н. Лебедев. М., 1895, стор. 54.
2. Летописец русский…, стор. 58.
3. Острів Томаківка знаходився нижче Кічкаської переправи по Дніпру майже на 70 км, а по суходолу — близько 50 км.
4. Книга посольская. Метрики Великого княжества Литовского, т. І. М., 1843, стор. 139.
5. Там же, стор. 203.
6. Там же, стор. 159.
7. Там же, стор. 140.