Живучість мікротопонімів на межах м. Яворова та його суміжних сіл дає певні підстави для того, щоб з довір'ям ставитись до інших народних топографічних назв цього міста, назв різних географічних об'єктів, що були розташовані всередині описаних вище меж. Тут кожна назва має своє значення. Є й такі назви, що стають зрозумілими тільки в зв'язку з історичними подіями на даній території. Вони інколи з'являються далеченько від свого рідного середовища, мігрують так само, як і їх творці — люди. Наприклад, гуцульський термін «бутини» був у XV ст. перенесений з Карпат аж під Белз, де виникло с. Бутини на волоському праві[1].
Пригляньмося до топонімів міста. Праворуч від «старої Брухнальської дороги» — з Городка в Яворів видно широку гору, її звуть Буковина. Першу згадку про цю назву подибуємо в історичних джерелах під 1660 р.[2] Назва в наш час загальновідома в Яворові. Вона значиться навіть в офіціальних довідниках (як один з населених пунктів). Коли присяжні м. Яворова 1787 р. церемоніально описували і значили межі, записали вони восьму ниву на Буковині, на межі з с. Вільшаницею під назвою «Городище»[3]. Повторення цієї назви знаходимо у Францисканській метриці (с. Вільшаниця під 1820 р.)[4]. Це — важлива вказівка для історії виникнення поселень у районі Яворова, оскільки з інших джерел нічого не відомо про існування цього городища.
Біля городища громадська комісія 1787 р. подибувала щоразу старі великі межові насипи («кіпці»), висипані колись на ознаку межі, в одному місці навіть чотири дуже великі горбочки, один біля одного, терном обсаджені[5]. Такі почетвірні межові насипи трапляються інколи в Йосифінській метриці сіл Яворівщини, наприклад, с. Старий Яжів[6], але вони означали в кожному конкретному випадку справжній пункт стику чотирьох громад, в той час як ці чотири горби на Буковині розділяли тільки дві громади — Яворів і Вільшаницю, що на практиці позначалось одним межовим знаком. Крім цього, були записані ще шість таких «кіпців», у невеличкому віддаленні один від одного. Присяжні с. Вільшаниці розповідали: «Колись
- ↑ Шухевич. Гуцульщина. Львів, 1899, стор. 173 (бутини — ліс, призначений на вируб). Про с. Бутини див. J. Т. L. (Lubomirski), Pólnocno-wschodnie woloskie osady. Biblioteka Warszawska. Warszawa, 1855, т. IV, стор. 4, 8.
- ↑ Привілей короля Яна Казіміра для пресвітера с. Вільшаниці. Рукопис Львівського державного музею українського мистецтва, ф. Подолинського, стор. 6, с. Вільшаниця.
- ↑ ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 19, оп. ХІІІ, спр. 96.
- ↑ Там же, ф. 20, оп. ХІІІ спр. 298, нива № VIII (Acker Flur «Na Horodyszczu»).
- ↑ Там же, ф. 19, спр. 96, акт розмежування, п. 58, а також спр. 93, п. 51.
- ↑ Там же, спр. 99, акт розмежування, п. 40.
